«Ой, Андрію, подаруй нам надію!»

Серед осінньо-зимових свят для молоді виділяється, мабуть, найцікавіше — день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі — Калита. Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні, яку хочеться повернути до життя, щоб ожила одна із сторінок молодості наших предків.

Андріївські вечорниці є одним із улюблених заходів в багатьох бібліотеках та клубах Куяльницької громади. І цей рік не став винятком.

На свято Андрія в клубі села Вишневе відбулися вечорниці   під назвою «Вечорниці у світлиці», які спільно підготували та провели працівники  клубу-бібліотеки села Вишневе та бібліотеки села Ставки Антоніна Станько та Тетяна Дем’яненко.

Учасники заходу – молоді хлопці та дівчата – дізнались від бібліотекарів про історію свята, а потім  настала черга святкового дійства.   Дівчата приступили до гадання:  дізнавались чи зустрінуть кохання свого життя, через скільки  років підуть під вінець, чи буде рік щасливим та щедрим, а  хлопці кусали Калиту.

Молодь грала в обрядові ігри,  ласувала варениками, які для  учасників дійства приготували бібліотечні працівники, співала пісні. На завершення вечорниць кожен мав змогу побажати всім присутнім щасливих різдвяних свят.

"Андрію, Андрію, я тобі пшеничку сію" – таку назву отримали Андріївські вечорниці, які підготували для молоді села Коси бібліотекар Олена Дегтяренко та директор Будинку культури Ірина Савова. Учасниками вечорниць стали одні дівчатка, тому головною темою свята було гадання в ніч на Андрія. Працівники культури розповіли про народні традиції, запросили дівчат до святкового дійства, в ході якого дівчатка отримали море задоволення та позитивних емоцій.

На традиційні вечорниці під назвою «Ой, Андрію, подаруй нам надію!» зібрала в сільському клубі-бібліотеці дівчата села Розалівка бібліотекар Валентина Гуцол. В атмосфері народознавчого колориту дівчата гадали: мірялися чобітками до порогу, "сіяли коноплю", тобто рахували зернятка, заносили полінця дрівцят і по  їх кількості вираховували собі нареченого, розкладали "балабушки", а голодний песик їх поїдав, пророкуючи дівчаткам швидке весілля.

Цього дня в бібліотеках та клубах ожили ігри і забави нашого народу. Міцний наш рід, жива у ньому пам`ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну, невичерпну скарбницю – у ній розум, кмітливість, гумор, надія. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам`яті!

Більше фото - на блозі бібліотеки