Катерина Синько
Народилася в місті Подільськ (Котовськ) в 1989 році. За професією - економіст, працівник податкової інспекції міста Подільськ (Котовськ).
Вірші розпочала писати ще в школі. Друкувалась на сторінках газети "Котовські вісті".
У 2016 році її вірші увійшли до колективної збірки членів літературного об'єднання "Промінь" "Променисті рядки".
Учасниця багатьох засідань літературного салону "Бестселер", що діє при центральній бібліотеці Куяльницької громади.
В 2022 році її вірші увійшли до колективної збірки поезій місцевих поетів-аматорів "Душа, розірвана війною" (2022 р., м. Луцьк).
Бібліографія:
1. Душа, розірвана війною: Поезії. - Луцьк: Терен, 2022. - 88 с.
2. "Променисті рядки": збірка віршів членів літературного об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. - С.
Поезія:
Осінь
Пiд ногами знов пожовкле листя...
Променем ледь теплим зiгрiва
Сонечко моє чудове мiсто.
Прошепоче дощ нiмi слова...
Заблищать краплини-дiаманти
На гiлках зажурених дерев.
Осiнь їм спiває свої мантри
Й одягає, наче королев.
Золотом казковим огортає
Осiнь рiдне мiсто... I умить
Розумiєш, що печаль зникає
І краса дає бажання жить!
Під ногами знов пожовкле листя,
Я тихенько з усмішкою йду.
Закохалась серцем в своє місто,
I душею - в осiнь золоту!
Закат
Вечерний отблеск прожитого дня
Горящим пледом укрывает небо...
Так манит взор, пленяет он меня!
Дотронуться к нему ладонью мне бы...
Он растворит печаль моей души...
И вмиг раскрасит мысли яркой краской!
Шепнет тихонько мне: "Пиши,пиши...
О тех простых вещах, что так прекрасны!"
Вдохув небесно-пряный аромат,
За горизонт я взглядом провожаю
Вечерний отблеск - сказочный закат...
Как жаль, что я, как птица, не летаю
Поэтам
Мы те, кому сей мир не безразличен,
Мы те, кто воспевает красоту.
Поэт – он бесконечно романтичен,
Он делает прекрасной простоту.
В душе его эмоции и чувства,
Сливаясь воедино, создают
То чудо, что зовут искусством.
Ему и жизнь, и сердце отдают…
О, кто мы? Для кого-то просто люди…
Быть может, не дано того понять.
Но мы сильны! И мир счастливей будет,
Когда его стихами воспевать!
****
Подари мне, любимый, цветы!
Подари просто так, в день дождливый...
Я тебе улыбнусь, ну а ты
Вспомнишь то, что ты очень счастливый!
И при встрече меня обними,
Просто так обними, нежно-нежно!
Поцелуй и за руку возьми -
Хмурый день станет вмиг безмятежным!
Пусть не сбудутся в жизни мечты,
Те, что в сердце своём я ношу...
Подари мне, любимый, цветы!
И тепло своё с ними, прошу...
***
Жовте поле, синій небосхил -
Рідний край із запахом свободи!
Знов дають мені життєвим сил
І земля, і квіти, сонце й води.
Вітер забере мою печаль,
Поміж трав навік загублю сльози.
То вони тепер роси кришталь...
Вмить заглушать біль травневі грози.
Я радію, ось моя земля!
Чарівна, квітуча і барвиста!
Неймовірні спогади з дитинства...
Хай живе й надалі ця краса,
Хай ідуть дощі і сонце світить!
Я молю блакитні небеса,
Щоб був мир... І щоб сміялись діти.
