Ірина Борисівна Львова
Ірина Львова народилась в місті Вичуга Івановської області (Росія) в 1959 році. Закінчивши Івановський індустріальний технікум за фахом "радіозв'язок та радіомовлення", працювала в НДІ "Марс" міста Ульянівська.
В 1981 році переїхала до міста Славута Хмельницької області, а з 1983 року - до міста Подільська (Котовська) Одеської області, де працювала електромеханіком дистанції сигналізації та зв'язку.
Вірші почала писати в 1989 році. Друкувалась в газетах "Чорноморський гудок", "Котовські вісті", "Слово и дело". Є автором поетичних збірок "Прощальный дым осенних снов" (1998) та "Палитра бытия", соавтором поетичних збірок "Замріяний степ", "Степові мрії", "Степове проміння", постійним учасником та лауреатом фестивалів-конкурсів "Осінь у Бірзулі".
Бібліографія:
1. Замріяний степ: поезія котовчан / ред. і упоряд. А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 1998. - С. 80
2. Львова Ирина. Палитра Бытия: стихи / И. Львова. - Одесса: "Печатный дом", 2005. - 92 с.
3. Львова Ирина. Прощальный дым осенних снов: поэзия / И. Львова. - Одесса: "Альфа-Омега", 1998. - 48 с.
4. Осінь у Бірзулі. Поезія. Твори самодіяльних авторів Одещини / Одеса: ТОВ "Студія "Негоціант", 1999. - С. 55.
5. Поетична ліра Котовська: збірник поезій / ред. С. Скорик. - Запоріжжя: "Просвіта", 2007. - С. 59
6. ПолиДом 3, 2018; Черноморский художественно-публицистический альманах / ред. Л. Кулаковский. - Черноморск, 2018. - С. 162
7. "Променисті рядки": збірка віршів членів літературного об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. - С. 44
8. Степові мрії: поезія котовчан / ред. і упоряд. А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 2000. - С. 64
9. Степове проміння: поезія котовчан / ред. А. Д. Ковальський, В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2002. - С. 29
Поезія:
* * *
"Во мне живут ребенок и мудрец...
Во мне живет задумчивое эхо,
Немножко от Христа и, наконец,
Еще одна частичка – от поэта”
А я достаточно устала...
А я достаточно устала,
И я сознательно молчу,
Сошла с большого пьедестала,
Тот пьедестал - не по плечу.
Бурлит котел из диких сплетен
И ранит искренность души.
Тупой мирок довольно тесен.
Талантом быть - не для глуши.
Я вновь сойдусь, как мироздание,
В единой точке - точке "ноль",
Испепелю своё сознанье,
Исчезнет мука, стихнет боль.
Но, как пульсация Вселенной,
Через обретшийся покой
Я вновь вернусь звездой нетленной...
Но я вернусь уже другой...
