Юлія Шестова

 

Юлія Михайлівна Шестова (дівоче прізвище Цибух) народилась у 1948 році в селі Коханівка Ананьївського району Одеської області. Після закінчення Одеського сільськогосподарського інституту працювала агрономом, економістом в Котовському, потім у Ізмаїльському та Ананьївському районах, а з 1982 року і дотепер живе в селі Новоселівка Подільського (Котовського) району.

Вірші почала писати під час навчання в школі, а працюючи в інститутській газеті власним кореспондентом, дописувачем, коректором і перекладачем, продовжувала займатись поетичною творчістю, віршувала і в подальшому.  Її вірші увійшли до збірок "Вруна" і "Розкрилля", друкувались в журналі "Горизонт", міських газетах "Котовські вісті" і "Слово и дело", в збірках місцевих поетів "Степове проміння" та "Сяйво променя".

Юлія Шестова - дипломант поетичних фестивалів "Бірзульська осінь". Член місцевого літературного об'єднання "Промінь".  Автор двох поетичних збірок: "Я з осені родом" (2008) та "Суцвіття трепетне душі" (2014).

 

Бібліографія:

1. Весна в Котовске: поэзия / упоряд. В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2004. - С. 26

2. Степове проміння: поезія котовчан / ред. А. Д. Ковальський, В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2002. – С. 58

3. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 118

4. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 20-21

5. Шестова Юлія. Суцвіття трепетне душі / Юлія Шестова. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2014. - 50 с.

6. Шестова Юлія. Я з осені родом / Юлія Шестова. - Запоріжжя, 2008. - 40 с.

 

Поезія:

 

Я з осені родом

 

Я родом з осені.

Я вийшла з тих дерев,

що догоряють вдалині надвечір,

з тих лісосмуг, що жовтими пасами

оперезали зорані горби.

Я від тієї світлої трави,

що стелиться від погляду - не вітру...

І відійду з димами тих кострищ,

що палять по садках на захід сонця.

Тому так боляче, коли кричать птахи.

Тому так хочеться тобі прошепотіти:

"Знайди мене у тім нестримнім смутку,

Знайди мене.

            Знайди і забери..."

 

* * *

Неголосні мої вірші,

Чомусь без вас не можу жити.

Ви, мов серпанком оповите,

Суцвіття трепетне душі.

 

Для вас відшукую слова,

Простенькі, мов дешеві ситці.

У світі вам не загубитись

І не прославитися вам.

 

Бо ситець - не святковий крам,

Це - на щодень. До тіла ближче.

І я щораз вклоняюсь нижче

Ще не віднайденим словам.

 

Вірші мої неголосні...

 

Спинися, жовтню!

Безмовно клен палає край води -

Остання свічка в ризниці убогій,

І тихий хрускіт, мов пересторога:

Спинися, жовтню, далі не ходи.

Спинися, жовтню. З довгих рушниів

Тобі шляхи стелила осінь чисті,

З таким червоним-прачервоним листям,

Що навіть день не витримав, згорів.