Юлія Шестова
 Юлія Михайлівна Шестова (дівоче прізвище Цибух) народилась у 1948 році в селі Коханівка Ананьївського району Одеської області. Після закінчення Одеського сільськогосподарського інституту працювала агрономом, економістом в Котовському, потім у Ізмаїльському та Ананьївському районах, а з 1982 року і дотепер живе в селі Новоселівка Подільського (Котовського) району.
Вірші почала писати під час навчання в школі, а працюючи в інститутській газеті власним кореспондентом, дописувачем, коректором і перекладачем, продовжувала займатись поетичною творчістю, віршувала і в подальшому. Її вірші увійшли до збірок "Вруна" і "Розкрилля", друкувались в журналі "Горизонт", міських газетах "Котовські вісті" і "Слово и дело", в збірках місцевих поетів "Степове проміння" та "Сяйво променя".
Юлія Шестова - дипломант поетичних фестивалів "Бірзульська осінь". Член місцевого літературного об'єднання "Промінь". Автор двох поетичних збірок: "Я з осені родом" (2008) та "Суцвіття трепетне душі" (2014).
Бібліографія:
1. Весна в Котовске: поэзия / упоряд. В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2004. - С. 26
2. Степове проміння: поезія котовчан / ред. А. Д. Ковальський, В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2002. – С. 58
3. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 118
4. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 20-21
5. Шестова Юлія. Суцвіття трепетне душі / Юлія Шестова. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2014. - 50 с.
6. Шестова Юлія. Я з осені родом / Юлія Шестова. - Запоріжжя, 2008. - 40 с.
Поезія:
Я з осені родом
Я родом з осені.
Я вийшла з тих дерев,
що догоряють вдалині надвечір,
з тих лісосмуг, що жовтими пасами
оперезали зорані горби.
Я від тієї світлої трави,
що стелиться від погляду - не вітру...
І відійду з димами тих кострищ,
що палять по садках на захід сонця.
Тому так боляче, коли кричать птахи.
Тому так хочеться тобі прошепотіти:
"Знайди мене у тім нестримнім смутку,
Знайди мене.
Знайди і забери..."
* * *
Неголосні мої вірші,
Чомусь без вас не можу жити.
Ви, мов серпанком оповите,
Суцвіття трепетне душі.
Для вас відшукую слова,
Простенькі, мов дешеві ситці.
У світі вам не загубитись
І не прославитися вам.
Бо ситець - не святковий крам,
Це - на щодень. До тіла ближче.
І я щораз вклоняюсь нижче
Ще не віднайденим словам.
Вірші мої неголосні...
Спинися, жовтню!
Безмовно клен палає край води -
Остання свічка в ризниці убогій,
І тихий хрускіт, мов пересторога:
Спинися, жовтню, далі не ходи.
Спинися, жовтню. З довгих рушниів
Тобі шляхи стелила осінь чисті,
З таким червоним-прачервоним листям,
Що навіть день не витримав, згорів.
| 
