Людмила Миколаївна Шиманська
 Людмила Шиманська (Франко) народилась в 1953 році в місті Подільськ (Котовськ) Одеської області. Довгий час працювала завідуючою бібліотекою Подільського (Котовського) медичного училища. Разом із чоловіком виховала двох дітей. З 2005 року - керівник районного відділення "Аркадійського клубу» в місті Котовську. Незмінна учасниця обласних поетичних фестивалів, зокрема фестивалю поезії "Осінь у Бірзулі".
Автор поетичної збірки «Іду на сповідь» (2012), друкувалась в колективних збірках "Поетична ліра Котовська" (2007), "Сяйво променя" (2007), "Ярмарок сміху" (2010), "Відлуння часу і натхнення" (2011), «Время выбрало нас» (2011), "Райдуга снів піднебесних" (2016), "ПолиДом" (2018).
Бібліографія:
1. Время выбрало нас: сборник поэзии и прозы / ред. А. Х. Коремблит. - Котовск: ООО "Котовская типография", 2011. - С. 13
2. Відлуння часу і натхнення: збірка поезії і прози / упоряд. К. А. Казначеєва. – Одеса: Видавець М. П. Черкасов, 2011. – С. 147
3. Поетична ліра Котовська: збірник поезій / ред. С. Скорик. - Запоріжжя: "Просвіта", 2007. – С. 38
4. ПолиДом 3, 2018; Черноморский художественно-публицистический альманах / ред. Л. Кулаковский. - Черноморск, 2018. - С. 196
5. Райдуга снів піднебесних: збірка поезії і прози / укладач К. А. Казначеєва; ред. колегія: К. А. Казначеєва, Л. Ф. Кулаковський, Л. М. Шиманська. - Одеса: ТОВ "Лерадрук", 2016. - С. 158
6. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 136
7. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 16-19
8. Шиманська Людмила Миколаївна. Іду на сповідь...: поезія / Л. Шиманська. - Котовськ, 2012. - 105 с.
9. Ярмарок сміху: твори учасників гумористичного конкурсу самодіяльних літераторів / упор., ред. І. Голяєва. - Одеса: "Астропринт", 2010. - С. 15
Поезія:
Вересень життя
І знову осінь молода
Багряне листя розкидає,
Немов житєвії літа,
Вона кружляє і кружляє:
Зелене, гарне, мов роки,
Та згодом жовкне і тьмяніє
І залишає на віки
Цей світ, що знов зазеленіє…
Земля віщує новий день,
І місяць, й роки відповідно,
Співає листопад пісень,
Кінця яким не чути і не видно.
* * *
Дрожит рассвет
над золотистым садом,
Блестит роса
на нитях паутин.
Прижался луч
к листочкам винограда,
На краткий миг
застыл совсем один...
| 
