Азій Ільтєєв
Азій Ільтєєв народився в 1928 році в невеличкому селищі Курсач-Байгол на Алтаї. Після закінчення початкової школи працював в колгоспі промисловим мисливцем. В 1949 році призваний до лав Радянської Армії. Служив на Далекому Сході, в Забайкаллі, в Україні. Під час служби в армії побував у Північній Кореї, в Китаї. З 1973 року мешкає у місті Подільськ (Котовськ).
Друкувався в місцевій, регіональній і центральній пресі. Знімався в "Клубе кинопутешествий" Центрального телебачення (1987). Автор книг "Кедр - дерево жизни" (1998), "Воспоминане о кедре" (2002), "Сказание о сибирском соболе" (2005).
"Я не поэт, а скорее сказатель. Мои сказы посвящены живой природе, любви к ней, страстному желанию помочь ей выжить, сохраниться для потомков. Пребывать наедине в труднопроходимой тайге, в горах и общаться с родной природой - такая возможность сопутствовала мне на протяжении многих лет", - ділиться з читачами Азій Ільтєєв.
Азій Ільтєєв - учасник літературного салону "Бестселер" при центральній районній бібліотеці та завжди бажаний гість у школах та закладах культури нашого міста.
Бібліографія:
1. Весна в Котовске: поэзия / упоряд. В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2004. - С. 20
2. Ильтеев Азий. Сказание о Сибирском Соболе: поэма / Азий Ильтеев. - Котовск: ООО "Котовская городская типография", 2005. - 27 с.
3. "Променисті рядки": збірка віршів членів літературного об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. - С. 18
4. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 35
Поезія:
Кедровая тайга
Люблю бродить я дебрями тайги,
Где реки бурные и горы высоки,
Где непогода - иглами пурги.
А кедры вековые велики.
Люблю, когда идут, шумят снега,
Пушистые снежинки - чужеса.
Кедровая, родимая тайга, -
Какая ты, извечная краса.
Приятный запах кедровой хвои,
С зари благоухает до зари.
Здесь аромата прямности свои
И нет нигде болезненной хвори.
Ты ждя мегя, кедровая тайга,
Так дорога и будто мать - одна.
Твои дары, нежданные блага -
Ведь это жизнь моя и Родина.
Сон
Избы алтайской, где родился,
Уже давно, как нет в живых,
А мне сегодня сон приснился
О днях ушедших молодых.
И сон не сон, и все как было -
Изба, поселок, огород.
И сердце тягостно заныло -
Вернуться в дорогой свой род.
Вернуться в то, о чем жалею,
Уйдя от детства в седину,
Лишь только в мысли тускло млею,
Что нет возврата в былину.
Что не вернуть, не взять руками,
Не выпить детства, как воды,
И не прижаться тихо к маме,
Чтоб защитила от беды.
http://www.altzapovednik.ru/info/publikatcii/zapovednie%20ludi/Azii-Ilteev.
