| Їх об'єднала не тільки родина... Бібліотечні династії
Наш район багатий сімейними династіями: освітяни і
лікарі, будівельники і залізничники, банкіри та фермери… Але не можна забувати і ще про одну
професію, яка спонукає до родинності, професію бібліотекаря.
Бібліотекарі - люди, життя і доля яких належать слову, книзі, культурі -
бібліотечні працівники - «книжники», як назвав їх Д.С. Ліхачов.
Котовська районна бібліотечна система по-доброму
дивує розмаїттям родинних зв’язків: дочки – матері, мати - син, сестри, тітка –
сестра – племінниця, невістка - свекруха. Що
спонукало чи заставило цих людей прийти у професію? Знайшли вони себе на
цій ниві чи загубили ?..
Професія стає джерелом наслідування, якщо людина
любить свою професію, з радістю і усмішкою повертається з роботи, користується
повагою серед людей – тоді вона несе додому заряд щастя, успішності,
зацікавлюючи дитину, захоплюючи своєю справою, і дитячі мрії про героїчні
професії відходять на задній план, уступаючи простим, буденним, але не менш
захоплюючим професіям батьків. Так було і зі мною…
«Дочки – матері»
  З дитинства мріяла стати міліціонером, захищати
від насильства і образ людей, дарувати спокій, розслідувати плутані справи…
Батько був залізничником. Графік роботи колишніх залізничників був настільки
напруженим, що ми його майже не бачили. І вдень, і вночі він покидав домівку, а
вихідний припадав раз на місяць. З мамою було по-іншому…
Вона завжди щось писала: складала сценарії,
оформляла «Бойові листки», вчила та декламувала вірші, інколи о п’ятій годині
ранку її забирала машина голови сільської ради на виступ по місцевому радіо. З
роботи поверталася зморена, але щаслива. Розповідала про зустрічі з цікавими
людьми, про виступи на колгоспних полях перед працівниками ланок, про уроки мужності з дітьми і
ветеранами. Завжди
обкладена книжками,
завжди в клеї або в гуаші, а була всього лиш сільським бібліотекарем.
Сорок два
роки проробила мама – Матковська (Борщенко) Валентина Петрівна в
Малофонтанській
сільській бібліотеці, яка на протязі тривалого часу носила звання
«бібліотеки
відмінної роботи» та була школою передового досвіду для працівників
районної
бібліотечної системи. Працювала вона і в центральній районній
бібліотеці, потім - перебувала на заслуженому відпочинку і до останніх
днів не переставала цікавитися бібліотечним життям,
ділитися своїми спогадами та багатим досвідом. Сьогодні її вже немає з нами, але добра пам'ять про неї живе.
Все це заставило мене подивитись на професію
бібліотекаря як на професію творчу. І коли прийшлось вибирати - ким бути? –
перемогли не мрії, а дитячі враження. Я впевнена, що так само прийшли до своєї
професії і інші дочки бібліотекарів, які працюють сьогодні в нашій системі. А
їх чимало.
  Так, на зміну матері Дерев’янко Марії Карпівни,
сільського бібліотекаря села Чубівка, яка пропрацювала в бібліотеці з 1969 по
1982 рік, прийшла донька Яницька Нелі Іванівна. Все, що берегли і плекали
материнські руки в бібліотеці, де кожна книжечка мала своє місце, де з любов’ю
і душею були створені дитячі куточки, розгорнуті книжкові виставки, розставлені
стелажі та шафи, перейшло в надійні, рідні руки. Хоча Нелі Іванівна закінчила
сільгоспінститут, але по-справжньому знайшла себе саме в професії
бібліотекаря. Вже двадцять п’ять років
(вдвічі більше за маму) працює вона в нашій системі і являється гостинною господаркою чубівської бібліотеки,
де часто по закінченні шкільних уроків лунають дзвінкі дитячі голоси та сміх.
 Всього десять років пропрацювала в бібліотеці села
Дібровка Нестеренко Тетяна Миколаївна, а й цього вистачило, щоб донька «захворіла»
любов’ю до бібліотеки.
Чернявська Оксана Віталіївна – одна з самих молодих працівників в нашій
системі. Чотири роки вона в ЦБС,
наполегливо оволодіває професійними знаннями, підвищує свій рівень і на обласних бібліотечних курсах, і на
бібліотечних семінарах ЦБС, цікавиться досвідом провідних бібліотекарів Все це
змушує думати, що вибір, зроблений нею, остаточний.
 Ще одна бібліотечна династія від матері до дочки,
про яку я сьогодні не можу не згадати, - Ситро Марія Яківна та її дочка Брижата
Лариса Анатоліївна. Марія Яківна працювала в центральній районній бібліотеці з
1951 року, а при організації Котовської ЦБС до виходу на пенсію очолювала
відділ єдиного фонду. Сюди ж після закінчення бібліотечного технікуму прийшла
працювати в читальній зал її дочка Лариса Анатоліївна і тривалий час ці рідні
люди працювали в одній бібліотеці, безпосередньо допомагаючи один одному.
Марії Яківни, на жаль, вже немає серед нас. А Лариса Анатоліївна 24
роки відпрацювавши в районній бібліотечній системі, перейшла в загальноосвітню
школу № 6, де працює бібліотекарем і
досі.
 Працювала в нашій системі і династія бібліотекарів
Караман (Онищенко): мати Валентина Іллівна довгий час очолювала одну з
найкращих бібліотек району в селі Чапаївка, а її донька, отримавши вищу
бібліотечну освіту, деякий час працювала в районній бібліотеці.
Шляхом
матері – Говорової Раїси Михайлівни – в минулому завідуючої відділом
обслуговування читачів ЦРБ – пішла її донька Ірина, закінчивши бібліотечний
факультет Харківського інституту культури.
Не
випадковим став вибір професії і заступника директора ЦБС Бензар Людмили
Іванівни; її мати також була професійним бібліотекарем.
Але зовсім неординарним в нашій системі є династія
«мати – син». Навіть сильна стать не встояла перед привабливістю бібліотечної
професії. Будучи сильним чоловіком, професійним військовим в минулому, Дорошенко
Юрій Анатолійович знав все про бібліотечну справу з перших вуст матері Марії Михайлівни, яка
понад сорок років пропрацювала в бібліотеці села Климентове, з дитинства
прививаючи синові любов до книги. І
сьогодні читачів села Климентове гостинно зустрічає чоловік-бібліотекар.
«Не тільки сестри, а й колеги за професією»
Династія сестер Борщан з села Нестоїта заслуговує
особливої уваги, - не тільки мати і дочка, а і рідні сестри працюють в нашій
бібліотечній системі.
 Вже 32 роки працює в районній бібліотеці Фарфурак
Віра Данилівна. Після закінчення культурно-освітнього училища прийшла на роботу
в районну дитячу бібліотеку. Її бажання перетворити відділ для самих маленьких
читачів бібліотеки в справжній казковий світ не залишало байдужими нікого. Вона
– одна з не багатьох, хто має гарний художній смак, тому її книжкові полички та
виставки завжди виділялися своєю неповторністю. Любов до праці допомагала їй в
професійному рості: від рядового бібліотекаря до завідуючої
методико-бібліографічним відділом ЦБС. Крім того, вже на протязі багатьох років
Віра Данилівна є ще і головою профспілки бібліотечних працівників району.
Не дивно, що така енергійна, захоплена працею
людина, стала прикладом для своєї молодшої сестри Гребонос Тамари Данилівни,
яка одразу за сестрою в 1977 році прийняла нестоїтську дитячу бібліотеку, де і
працює на сьогоднішній час. Бібліотека знаходиться в нестоїтському Будинку
культури, де Тамара Данилівна є незмінним і активним учасником художньої
самодіяльності. Змалку вона водила за
собою на різноманітні масові заходи
доньку Ірину. І хоча по закінченні школи Ірина оволоділа професією
фельдшера, реалізувати себе в ній не змогла. Щасливі обличчя тітки і матері,
постійні обговорення за родинним столом бібліотечних буднів зробили своє діло.
Як тільки з’явилося місце в
бібліотеці села Нова Кульна, вона захотіла себе спробувати в бібліотечній
справі і залишилась… Вже майже шість
років Ірина Михайлівна Літвін працює бібліотекарем.
  Якщо прикладом для Гребонос Тамари Данилівни була
старша сестра, то з династією сестер Халупняк було навпаки. Саме менша сестра
Балабан Надія Іванівна, за фахом режисер клубних заходів, вмовила старшу сестру
Христич Валентину Іванівну, знаючи її любов до книги, поступити в бібліотечний
технікум. В 1984 році Валентина Іванівна, на той час вже мати трьох маленьких
діток, поступає до Одеського культурно-освітнього училища на факультет
бібліотечної справи і вже в 1985 році приймає дитячу бібліотеку села
Станіславки. Одночасно навчаючись і працюючи, Валентина Іванівна перетворює
свою бібліотеку в невеличкий оазис дитячого дозвілля, до якого залюбки біжать
школярики місцевої школи.
З того часу пройшло двадцять три роки. І в 2008
році уже старша сестра переконала Балабан Валентину Іванівну перейти з клубного
закладу до бібліотеки. З 1 березня 2008 року Надія Іванівна – провідний
бібліотекар краєзнавчого відділу Котовської центральної районної бібліотеки. За
зовсім невеликий термін своєї роботи Надія Іванівна за допомогою колег створила
при бібліотеці краєзнавчий міні-музей, який залюбки відвідують жителі та гості
міста, учні сільських шкіл, а двадцятивосьмирічний досвід клубної роботи
дозволяє Надії Іванівні організовувати та проводити різноманітні масові заходи
на високому професійному рівні.
  Є в нашій системі ще одна цікава династія
бібліотекарів з села Липецького. Це сестри Лунгул. Їх об’єднує не тільки одна родина, одна
справа, прізвище, а й, навіть, ініціали у них однакові – Л. І. Менша сестра – Лунгул Любов Іванівна – працює
бібліотекарем сільської філії в селі Липецькому 2 частина, куди прийшла одразу
по закінченні школи чотирнадцять років тому. А старша сестра - Лунгул Людмила
Іванівна - прийшла в нашу систему в 2001 році, коли звільнилося місце в
бібліотеці 3 частини села, і на протязі вже сімох років обслуговує книгою учнів
місцевої школи в невеличкій бібліотеці на краю села. Ми звикли бачити їх завжди
разом: і на семінарах, і на нарадах, і на масових заходах села. Порядні,
сумлінні господарки бібліотек, та ще й справжні майстрині. Любов Іванівна
займається рукоділлям з дітьми в створеному при бібліотеці кружку «Домовинок», а
Людмила Іванівна - гарна швачка.
Коли «невістка не чужа кістка»…
Котовська районна бібліотечна система по-доброму
дивує розмаїттям родинних зв’язків: «дочки – матері», «мати – син», «сестри»,
«тітка – сестра – племінниця», «невістка –свекруха». На сторінках «Котовських
вістей» ми вже розповідали про всі, крім останніх – «невістка – свекруха».
А династії теж заслуговують на увагу.
Вже понад тридцять років – майже стільки, скільки
років нашій системі – працює в центральній районній бібліотеці Лук’янчук
Людмила Євгенівна. Прийшла вона в бібліотеку одразу після закінчення культосвітнього
закладу. Її професійні здібності та жіноча м’якість і душевна щирість не залишилась не поміченими
пильним оком завідуючою методико-бібліографічним відділом ЦРБ, людиною з
великим досвідом роботи Хмельницькою Азою Вікторівною, яка зробила все можливе,
щоб її молода колега перетворилась в рідну невістку. І згодом у вимогливого методиста, але
турботливої матері, в обличчі Людмили Євгенівни з’явилась ще одна дочка. Поповнився бібліотечний клан сім’ї. На той час в нашій системі вже
працювала рідна донька Ази Вікторівни Чебан Тетяна Вікторівна, яка очолювала
міську бібліотеку №3.
  Але це не одиночний випадок в нашій системі.
Якубовська Галина Митрофанівна, завідуюча сільською бібліотекою села Гонората ,
яка віддала роботі сорок п’ять років, очолювала хор-ланку на селі, куди люди
йшли, щоб розкрити свою душу і поспівати вечорами, настільки любила свою
справу, затишок в бібліотеці та чистоту, що коли прийшов час розлучитися з
роботою, нікому чужому не хотіла довірити свій заклад і умовила невістку-медика
Якубовську Світлану Кирилівну перейти на роботу в бібліотеку. І вже понад шість
років Світлана Кирилівна сумлінно підтримує ту атмосферу в бібліотеці, яку
створила в свій час її свекруха. Так само красиво і затишно було в бібліотеці
на протязі цих років, а сьогодні Гоноратська бібліотека - одна з найсучасніших
в нашому районі. В цьому місяці відбулося її новосілля, на якому почесною
гостею була Якубовська Галина Митрофанівна. З надзвичайно хвилюючими словами
звернулася вона до невістки і внесла до нової бібліотечної оселі образ-оберіг з
хлібом-сіллю на вишитому рушникові, побажала добробуту і процвітання бібліотеці
та 45-річного професійного стажу своїй невістці.
Так що не завжди «невістка – чужа кістка». В нашій
бібліотечній системі свекрухи і невістки – рідні люди і за родиною, і за
покликанням. Ми дуже раді, що в Котовській районній бібліотечній системі
працюють творчі люди, які складають славу своєї професії і здатні своїм
відношенням до роботи приваблювати молодь, об’єднувати родини. А своє справжнє
покликання знайти ніколи не пізно.
Директор ЦБС Котовського району Дюгаєва Світлана
Миколаївна
| |
