Мій рідний край - моя земля

 

"Любов до Вітчизни - це любов до свого міста, до своєї місцевості, до пам'ятників культури, гордість за свою історію. До патріотизму не можна закликати, його треба дбайливо виховувати."  

                                                                                                Д. С. Ліхачов

 

 

 

Сучасна територія та історія Подільського (Котовського) району

Подільський (Котовський) район розташований на півночі Одеської області, та займає територію площею 103,7 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 82,6 тис. га, із них рілля - 58,2 тис. га. 

Подільський (Котовський район) утворений у 1923 році. З часу створення до серпня 1940 року Котовський район (Бірзульський) знаходився у складі Молдавської республіки. В серпні 1940 року у зв’язку зі створенням Молдавської радянської Соціалістичної республіки до Одеської області відійшло ряд районів, у тому числі і Котовський. (Підтвердженням цього факту є історичні матеріали, так, відповідно до інформаційного матеріалу Путівника «Зміни» в адміністративно-територіальному діленні Одещини (1803-1960 рр), Постановою Всеукраїнського Центрального виконкому (“ВУЦИК2-на російській мові”) – від 22 січня 1935 року, Тираспольський район був скасований, і місто Тирасполь став підпорядковуватись безпосередньо центру.

Район межує на північно-заході з Кодимським районом, на північному сході – з Балтським, на сході – з Ананьївським, на півдні – з Красноокнянським районами Одеської області, на заході – з Республікою Молдова. Лінія українсько-молдовського кордону на Придністровській ділянці має протяжність 30,4 км. 

Адміністративним і культурним центром району є місто обласного значення – Подільськ (Котовськ), який знаходиться на відстані 188 км від обласного центру по залізниці, 208 км – шосейними шляхами.

Населення району проживає в 61 населеному пункті, які входять до складу Куяльницької сільської ради з 16 старостинськими округами.

Загальна кількість населення – 68096 осіб по району – 27389 осіб

 

Історія заселення з найдавніших часів і до сьогодення

Населення району багатонаціональне.

На території проживають 55 національностей і народностей.

В національному складі основна кількість - українці.

Українці - 68%

Молдовани - 26%

Росіяни - 5%

Інші - 1% 

 

Природні ресурси району

Територія Подільського (Котовського) району відноситься до підвищеної рівнини – відрогів Велико-Подільського плато, яке піднімається до 300 м над рівнем моря. Характер рельєфу хвилястий, водоерозійного типу зі стародавньою добре вираженою сіткою ярів і балок. Балки глибокі, порівняно широкі, великої протяжності. Район перетинають річки Тилігул, Ягорлик, Сухий Ягорлик і Тростянець.

У геоструктурному відношенні територія району входить до складу Балтської міо-пліоценової дельтової рівнини, складеної різноманітним комплексом пісчано-глинистих відкладів, перекритих лісами, які в основному служать ґрунтоутворюючими породами.

В лісах сформувались ґрунти зі сприятливими фізико-хімічними властивостями. Це ґрунти легкого механічного складу і характеризуються великою водоутримуючою здатністю. Вони легко аеруються, добре піддаються обробці. Але малий вміст гумусу визначає їх низьку природну родючість.

Ґрунти, сформовані на глині, відрізняються важким механічним складом. Ефективна плодючість даних ґрунтів нижча, ніж у їх аналогів у лісах.
На території району розвідані поклади червоно-бурих глин, придатних для виготовлення будівельної цегли. Пісок та глина використовується у місцевих цілях.

Район перетинають ріки Тилігул, Ягорлик, Сухий Ягорлик, Тростянець. На території району розташовано 47 ставків (загальна площа земель водного фонду — 601 га, в тому числі 14 га — річки, струмки, 587 га — ставки). Територія району — за своїм географічним місцезнаходженням характеризується помірно-континентальним кліматом.

Тепловий режим сприяє для вирощування озимої пшениці, цукрового буряка, кукурудзи, соняшнику та інших районованих сільськогосподарських культур. Район відноситься до добре зволожуваного водного режиму. В районі є запаси глини і будівельного піску. Переважають чорноземи. Загальна площа земель державного лісового фонду становить 5132 га, це 18 лісових урочищ, що розташовані на території 8 старостинських округів.

 

Села та селища району

1. Борщівська ср: с. Борщі, сел.Борщі, с. Дібровка, с. Зелений Кут. 
2. Бочманівська ср: с.Бочманівка. 
3. Великофонтанська ср: с. Великий Фонтан, с. Гидерим, с. Малий Фонтан, с. Миколаївка Перша. 
4. Гоноратська ср: с.Гонората, с.Затишшя.
5. Качурівська ср: с. Качурівка, с. Велика Кіндратівка, с. Оброчне, 
с. Поплавка.
6. Климентівська ср: с. Климентове, с. Велике Бурилове, с. Домниця.
7. Косівська ср: с. Коси, с. Коси-Слобідка.
8. Куяльницька ср: с. Куяльник, с. Вестерничани, с. Олександрівка,
с. М. Куяльник (Чапаєвка).
9. Липецька ср: с. Липецьке, с. Куйбишевське. 
10. Любомирська ср: с. Любомирка, с. Мурована.
11. Мардарівська ср: с. Мардарівка, с. Перешори, с. Топик. 
12. Нестоїтська ср: с.Нестоїта, с.Нова Кульна, с.Романівка.

13. Новоселівська ср: с. Новоселівка, с. Андріївка, с. Гертопи, с. Мала Олександрівка, с. Розалівка, с. Соболівка, с. Федорівка, сел. Чубівка
14. Олексіївська ср: с. Олексіївка, с. Глибочок, с. Миколаївка. 
15. Петрівська ср: с. Петрівка, с. Гор’ївка, с. Мала Кіндратівка, 
с. Мала Петрівка, с. Степанівка.
16. Станіславська ср: с. Станіславка, с. Падрецеве, с. Ясинове. 
17. Старокульнянська ср: с. Стара Кульна.
18. Ставківська (Чапаївська) ср: с. Ставки (Чапаєвка), с. Вишневе, с. Грекове Перше, 
с. Грекове Друге, с. Єфросинівка, с. Кирилівка, с. Новий Мир.

 

 Красою зачароване Поділля

На території Поділля розміщується декілька областей України. Це край роботящих людей, чудової природи, а також тут живуть талановиті митці. Це взагалі співочий край, край української народної та сучасної пісні.

Наші далекі пращури, що багато тисяч років тому переселилися з Балкан на територію українських Карпат та Поділля — це так звані трипільці. Вони освоювали цей край та поступово переселялися на південь. В нашій місцевості, на півночі Одещини, археологами в Балтському, Кодимському та Котовському районах (с.Гонората) розкопані давні поселення трипільської культури. Отже ще в давні часи південні відроги Подільської височини були заселені, хоча і рідко, поселенцями з Карпат, північного та середнього Поділля.

Пройшли роки, відбулося багато історичних подій поки наш край почав активно заселятися. В другій половині ХVІІІ ст. наша місцевість була заселена вихідцями зі Збаращини, Брацлавщини, з-під Кам’янця-Подільського та інших місцевостей Поділля та Карпат. Північ Одещини була заселена українцями та поляками до межі рік Ягорлик-Кодима. Сюди людей гнало безземелля і вони освоювали ці землі, а південніше цієї межі турки вільно дозволяли селитися тут молдованам. Велика кількість поляків поселилася в Юзефграді (Балта) та поблизу його, а потім звідси поступово розселялися в Котовський район та південніше в Красноокнянський. В Котовському районі є польські села: Затишшя, Коси-Слобідка, Любомирка, Клементєве — це були землі князя Любомирського. Більшість з них були вислані на південь Поділля  як злочинці-бунтарі, що надумали відновити польську державність та вийти зі складу Царської Росії, але повстання під проводом Тадеуша Костюшко було жорстоко придушено.

Після підписання Яського мирного договору з Туреччиною ця місцевість продовжувала заселятися різними переселенцями. Російські збіднілі офіцери отримали тут земельні наділи і привезли сюди своїх кріпаків. Катерина ІІ  дозволяла тут селитися німцям-колоністам, також на всій території дисперсно селилися євреї. Поступово з західної частини Котовського району, що за Ягорликом, люди переселялися й в східну частину району. Всі ці та інші народи розвивали наш край, а українці та молдовани багато чого запозичили один в одного для збагачення своїх культур. Все переплелось, ми збагатили один одного, бо маємо спільні генетичні балканські корені.

Природа нашого району (північно-західна частина) та південний захід Кодимщини ще називають Одеською Швейцарією, бо тут пересічена яружно-балкова земна поверхня, є гарні діброви та водойми. Наче сама природа запросила сюди вихідців з Поділля та Карпат в нашу місцевість, а єднає нас р. Дністер. Його притоки Ягорлик та Тростянець, які разом з ним несуть свої води до моря.

«Береги, вербове гілля,

І між них через Поділля,

Все біжить, біжить до моря,

Його стрімка вода».

Сьогодні ми живемо в непростий час. Це час декомунізації, багатьох змін в нашому житті. Тільки зміни в нашому світогляді призведуть до зміни назв міста Котовська та багатьох вулиць. Багато котовчан проти цього з багатьох причин, а головне — це фінансові витрати кожного з нас в результаті цього процесу. Але якщо це неминуче відбудеться, то я вважаю, що доречно було б назвати наше місто Подільськом, як з географічної точки зору, так і з історичної, бо впродовж довгого часу ми відносилися до Подільської губернії. Наше культурне коріння з Поділля.

Доскач В.В., заслужений вчитель України,

доглядач міського краєзнавчого музею, краєзнавець,

за матеріалами "Форпост-Котовськ"

 Історія Подільщини (Котовщини) в світлинах by bibl64

 

 

<