Історія села Домниця
Село Домниця належало до Нестоїтської волості Балтського повіту Подільської губернії. Межі Подільської губернії та її поділ на повіти усталилися у 1804. Від цього часу і до початку 20 ст. вона складалася з 12 повітів: Балтського, Брацлавського, Вінницького, Гайсинського, Кам'янецького, Летичівського, Літинського, Могилівського, Ольгопільського, Проскурівського, Ушицького, Ямпільського. Центром губернії був Кам'янець-Подільськ (нині м. Кам'янець-Подільський), на початку Першої світової війни фактичним центром стала Вінниця. Подільська губернія межувала на заході з австрійською провінцією Галичина, з інших сторін – з російськими губерніями: Волинською, Київською, Херсонською і Бессарабською.
Нестоїтська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця у Балтському повіті Подільської губернії Російської імперії (до 1917 року) та Балтському повіті Одеської губернії УСРР. Волосний центр — село Нестоїта. Станом на 1885 рік волость займала площу у 50117 десятин землі, складалася з 10 поселень, 10 сільських громад: Борщі, Гавиноси, Глибочок, Гонората, Дігори, Домниця, Коси (Коси Другі, правобережжя р. Ягорлик), Косянська Слобідка, Ксьондзівка (Дібровка),Кульна, Любомирка. Ліквідована у ході адміністративно-територіальної реформи 1922–1923 років).
Точна дата заснування села Домниця невідома, але за книгою "Археологическая карта Подольской губернии", в якій зафіксовано, підсумовано, систематизовано й подано короткий опис всіх пам'яток матеріальної і духовної культури доби первісного суспільства і раннього середньовіччя (стародавні стійбища, поселення, городища, вали, кургани, могильники, капища, скарби, предмети тощо), які буди виявлені під час археологічних розвідок, досліджень та випадкових знахідок у ХІХ столітті зазначено що у «восточной стороне села Домница , у горы находятъ серебр. римскія монеты; попадаются оне наичаще после сильнаго дождя, размывающаго гору. Въ этой месности найдены 10 сербр. римскихъ монетъ I - III ст. по Р. X. На вост. стороне села есть два кургана одинъ большой, другой меньшій. Въ поле есть несколько небольшихъ кургановъ; одинъ изъ нихъ былъ раскопанъ крестьянами съ целью найти кладъ, и въ кургане нашли человеч. кости, обложенныя камнями; кости были засыпаны, а камень употребленъ на устройство колодца.
За збереженим переказом засновницею села в другій половині 17-го століття була молдованка Домнікія, яка займалася скотарством. На скотарство, як головне заняття перших поселенців Домниці, вказують і призвища корінних жителів села (Чабан, Вакар, тощо). Також до села прибилися декілька сімей старовірів, які в той час піддавалися гонінню.
В 1780 році в селі був побудований храм на кошти князя Любомирського, згодом - в1859 році – храм в ім’я Св. Дмитра, в 1887 році почала працювати церковно-приходська школа, а в 1890 – новий іконостас. В 1896 році для школи було збудоване окреме приміщення.
Головним заняттям жителів було землеробство, жіноча половина займалася тканням килимів.
