Надія Малишенко 

 

Малишенко Надія Юріївна народилася 15 січня 1998 року в селищі Борщі, там і проживає. Наразі здобуває освіту в Уманському державному педагогічному університеті на факультеті філології та журналістики. Працює в дитячому садочку вихователем. У вересні 2021 року видала дебютну збірку віршів "Оголені дроти душі" у видавництві книг "Лілія".

 

 

 

 

 

 

 

 

Поезія:

 

Спасибі, воїне!

Я сплю у ліжку — ти у полі,

Щоб далі сон мій був міцний.

Я їм усе, а ти без солі

Й радієш тому, що живий.

Радієш тому, що даруєш

Комусь такий спокійний сон,

Як в мене, воїне, ти чуєш?

Спасибі щире в унісон!

Від всіх, хто спить посеред ночі:

"Спасибі, воїне, тобі!"

Ти не зімкнув червоні очі,

Щоб спать колись на цій землі.

Та спать не просто десь, на чомусь —

В обіймах рідних вдома вже.

Заради того, щоб так спалось

Тобі й мені і назавше.

 

Нечуваною піснею розчулиться Дніпро

Нечуваною піснею розчулиться Дніпро,

Словами невідомими заповняться Карпати.

І виллємо щасливих сліз і радощів відро,

І вперше повоєнно лунатимуть гармати.

 

Потому вже ми лютого не будемо боятись,

Залишиться він пам'яткою ворогу на скроні.

А ми, всі українці, вже будемо сміятись,

Але у перший день помолимось в долоні.

 

За тих невинних душ, яких війна згубила,

Яких забрав незлічено один суцільний кат.

Тепер вже не засне та пильність, що збудило

Обличчя того ворога, що звався колись брат.

 

Лише завдяки тому, що під дощем він зараз...

Всміхнулось хлопча у вологім окопі,

Хоч ноги хлюпочуть в калюжах нічних.

І хто б міг подумать: в сучасній Європі

Війна роздяглась ще для зовсім малих.

 

Йому тільки двадцять, ще мрії дитячі

Повинні крутитися у голові,

Та хлопець такі вже жахи тут побачив,

Що мрії згубились в пожовклій траві.

 

В очах тих усміхнених втома і віра

У світле майбутнє тієї землі,

Що він захищає від лютого звіра,

Ще вчора у місті — сьогодні в селі.

 

А очі... А очі веселі й не дуже,

Бо в згадках домівка, якої нема...

І ноги хлюпочуть в холодних калюжах —

Це згадка про тих, що забрала зима...

 

Попереду стільки чекає іще...

Ще ціле життя відкриває дорогу.

Лише завдяки тому, що під дощем

Він зараз — пізніше здобудемо перемогу.

 

Доню

Сьогодні в жилах кров моя тече,

А завтра вже тектиме в тобі, доню.

Вона нестримна, руки обпече

Тому, хто прийде змінювати долю.

 

Не змінить ворог долю, бо немає

У нього вже над нею повноважень.

У кулаці, він думає, тримає,

Але шаткий в руках у нього важель.

 

Не витримає ворог той тягар,

Що сам собі на шиї зав'язав.

Ганять не в змозі, дурень, в небі хмар

І горе на шляху своїм спіткав.

 

Не бійся, доню, дурнів у житті,

Вони знайдуть самі собі вже кару.

Бо все, що мають дурні на меті,

Так це знайти собі лише розправу.

 

Переможна пісня пролунає

Переможна пісня пролунає

На чотири полюси Землі.

Хай весь світ слова її пізнає,

Хай почують в морі кораблі.

 

Хай почують всі птахи планети,

Що ракети в космос полетіли.

Що тепер усі ракетні злети

Можна в телевізорі глядіти.

 

Хай почують мами голос сина

На порозі рідного будинку.

Переповнить щастям кожна днина,

Все гортаючи нову й нову сторінку...

 

Пісня переможна пролунає

На чотири полюси Землі.

Ворог сам себе хай покарає,

Бо життям платитимуть всі злі.