Євген Сухарєв
Євген Володимирович Сухарєв народився на Волзі, в Марійській республиці в сім'ї колгоспників. Закінчив залізничний технікум, а згодом військове училище в місті Арзамас. Учасник бойових дій (Венгрія,1956). А в нашому місті він проходив військову службу, прослужив 26 років, після демобілізації залишився на постійне проживання і наше місто стало йому рідним. Працював на залізниці голово профкому.
Євген Сухарєв - наш поет, бо саме тут розквітла його творчість..Багато його віршів присвячені військовій службі, якій він приурочив все свое життя, живописним місцям Поволжжя, де він народився та виріс, і звичайно, нашому місту, яке стало для нього рідним. Це "Зелені вітрила", "Котовські соловї". На його вірші написані пісні "Котовское лето" і "Гимн городу", присв'ячені нашому місту.
Друкувався в газеті "Защитник Родины", журналах "Юность" та "Советский воин"
Вірші Євгенія Сухарєва увійшли в збірку поезії котовчан "Степові мрії".
В 2001 році в Котовську вийшла перша авторська збірка "Солнечное кружево". До збірки увійшло 19 пісень,138 поезій і поема "Апокалипсис".
Бібліографія:
1. Сухарев Евгений. Солнечное кружево
2. Степові мрії: поезія котовчан / ред. і упоряд. А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 2000. – С.
Поезія:
Солнечное кружево
Взяться бы за радугу,
Как за коромысло,
Опустить на плечи
Радугу-дугу.
И пойти вдоль речки,
Где она повисла,
Черпая осколки
Солнца на лугу.
Пряжа золотая,
Солнечное кружево,
Вышито узором
Небо надо мной.
Я стою, любуюсь
Вольной Украиной,
Родиной любимой,
Солнечной красой.
Зеленые паруса
Сколько зелени, сколько зелени -
Весь Котовск утопает в садах,
Я плыву за бегущим временем
На зелены твоих парусах.
Солнце ластится, улыбается,
Румянами глядит из садов.
К небу тянется, поднимается
Город зелени и цветов.
Я иду по широкой улице,
Взявши под руку солнце с собой,
А иначе оно заблудится
Среди зелени городской...
Котовские соловьи
В Котовске распевают соловьи.
Не верите? Прислушайтесь получше
Послушайте, как в заповедной гуще
Они рулады пробуют свои.
Вначале в предрассветной тишине
Негромкий цокот, щебет раздается,
Потом вся роща пением зальется,
И светлый день воркует в вышине.
В труде, заботах пролетают дни,
Всей толщей давит человека время,
Несет его стремительности стремя,
И тут как тут в Котовске соловьи.
Они вас поднимают в небеса
С душою светлой, радостью одетой,
Теплом и лаской солнышка согретой
И с верою в земные чудеса.
И в биотоках голубой крови
Сады и рощи чудной сказкой дышат,
И котовчане счастливы, что слышат:
В Котовске
Распевают соловьи!
