Людмила Шиманська

 

КОТОВСЬКОМУ РАЙОНУ – 90!

(за книгою «Кожне сільце має своє слівце»)

Котовський край – лани

                                       просторі,

Квітує травами розмай,

Нехай від нас далеко море,

Зате, як море, рідний край!

Ставки Косянські й

                               Любомирські,

Про вас складаються вірші.

Ліси і переліски

                                    Дібровські,

Усім відомі Гидеримські та ще

Чапаєвські книші,

І Олександрівські вертути,

І ще плацинди липечан,

З вином молдавським –

                                ну ти! Ну ти!

Таких ніде не куштував.

А Новоселівка весела,

Куди не глянь – поля, ліси…

Тут найкращі у районі

Завжди збирали врожаї.

А Кіндратівка Велика,

І Кіндратівка Мала,

І Стара й Нова Кульна,

І розкішна Станіславка –

Кожен двір – вінок краси!

Церквів злотаві куполи,

Що в синє небо піднялись.

А які прекрасні люди

На святій отій землі –

Славитись віками будуть

Всім відомі трударі!

А криниці – журавлі

На Розалівській землі,

І прославлені Фонтанські

                   й Олексіївські сади,

І Куяльницькі джерела

                     мінеральної води.

А в Борщах є свій «Струмочок»,

Що піснями звеселя –

Від їх співу краще родить

Наша Бірзульська земля.

Дивне диво-джерело –

«Дід-пастух», що в Нестоїті

При дорозі за селом –

Чудеса на білім світі:

З кам’яної голови,

Що трима в зубах

                                   цигарку,

Струмінь чистої води –

Прохолода, кому жарко,

Відпочинок, хто стомивсь.

У «Французьському» садку,

Що біля Гонорати,

Хор-ланка пісню

                                    будь-яку

Гарно вміє заспівати.

На роздоріжжі трьох районів,

Де проживають «мардарі»,

Село Мардарівка відоме,

Що сну не знає від зорі

                                     і до зорі:

То зустрічає потяги

                                     товарні,

То пасажирським

                        світить ліхтарі.

Які ж селяни – люди

                              невгамовні

І працьовиті земляки мої!

В Олександрівці вже є

                       «куточок раю»,

Бо парк Унтилівський –

                    це чудо із чудес,

Такого витвору, мабуть,

                             ніде немає,

Який красу підносить

                                 до небес.

Глибочок нас зустрічає

Біля Чумацької криниці,

Яка цілющу силу має,

Здоров’я додає водиця.

Маленька річка Ягорлик

Біжить крізь села

                            споконвіку…

Котовський край – такий

                                  великий,

Його красі немає ліку,

Немає кращої землі!

Бочманівка відома

                                лікарями,

Федорівка – теслярами,

Нестоїта – бджолярами,

Романівка й Климентьове –

             вишитими рушниками.

Муроване й Качурівка,

Чубівка і Петрівка…

Якими ви були колись!

Квітучі вулиці й домівки,

Пісні мереживом лились…

Благаю в Бога що є сили,

Щоб села наші залишились,

Щоб все найкраще

                             зберігалось,

Щоб молодь в села поверталась,

Щоб краще всім у них  жилось,

Щоб й на сторічний ювілей

                 Котовського району

Поназ’їжджалося гостей

                             до рідного дому! 

                                                                                                            2013р.