За жінок, чоловіків, дітей;
За малих, дорослих і старих,
Не співала півча похоронна.
Не лунали дзвони за упокій...
Ні труни, ні хрестів і ні тризни,
Прямо в яму, навіки віків.
Чорна сповідь моєї Вітчизни,
І її затамований гнів.
Минає 79-та річниця однієї з найжахливіших трагедій в історії українського народу - голодомору 1932-1933 років, який, наче страшний, ненажерний молох, поглинув мільйони життів людських. Втрати в Україні внаслідок штучно створеного голоду, як зазначають дослідники, були навіть набагато більшими, ніж ті, що їх спричинила остання війна. Відходять у небуття очевидці того страхіття, але народна память про жахливий злочин не вгасає, болем пронизуючи свідомість поколінь.
Трагедія голодомору 1932-1933 років висвітлюється в книгах, представлених на книжковій виставці "Заради памяті невинно вбитих" як у загальноукраїнському, так і регіональних аспектах. В них багато архівних документів, ілюстративних матеріалів, спогадів очевидців страшної трагедії.
