Сотников Євгеній
Сотников Євгеній Ігорович народився 3 вересня 1991 року у місті Котовськ (нині Подільськ) Одеської області.
З 1998 року по 2008 рік навчався в Котовській гімназії (нині ліцей №4 Подільської міської ради). Під час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень, брав активну участь у шкільних заходах.
Талановитий юнак мав багато захоплень. Під ритми запальної румби, витонченого танго, романтичного фокстроту та енергійного джайву Євгеній танцював у клубі бального танцю «Престиж». Паралельно навчався в музичній школі по класу домри, і ніжний спів його музичного інструмента прикрашав багато чудових концертів. В пам’яті друзів Євгеній залишився і як майстерний спортсмен, який грав за волейбольну команду міської ДЮСШ, брав участь в турнірах та чемпіонатах різного рівня, демонструючи справжній бойовий дух та волю до перемоги.
З 2008 року по 2011 рік навчався в Котовському медичному училищі (нині Подільський медичний фаховий коледж імені В. Жуковського), де здобув професію «фельдшер».
З квітня 2011 року по 2016 рік працював у ДЗ Відділкова лікарня станції Котовськ (нині КНП «Центральна районна лікарня Подільського району Куяльницької сільської ради») рентген-лаборантом.
З 18 листопада 2016 року по 29 січня 2020 року проходив службу в Збройних Силах України. Брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
З березня 2020 року працював у локомотивному депо Подільська.
4 березня 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, був мобілізований до лав Збройних Сил України і став на захист Батьківщини. Молодший сержант, військовослужбовець роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, мужньо виконував військовий обов'язок у боях за рідну землю та український народ.
Серце воїна-захисника зупинилося 20 квітня 2025 року біля населеного пункту Безруки Харківського району Харківської області.
Підступна війна забрала в молодого чоловіка найцінніше — життя, в якому він не встиг одружитися, народити дітей. Він назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, усіх тих, хто мав честь його знати!
