Володимир народився у селі Липецьке Подільського (Котовського) району Одеської області 29 вересня 1994 року. Закінчив 9 класів Липецької школи та вступив до Одеського залізничного технікуму, який закінчив у 2012 році, отримавши кваліфікацію електрослюсаря. Потім закінчив у м. Подільськ (Котовськ) курси водіїв, адже він з дитинства мріяв про свій власний автомобіль. Завдяки своїй працелюбності, відповідальності, цілеспрямованості, порядності, яким з дитинства вчили його батьки Олена Володимирівна та Олександр Павлович, Вові вдалося придбати автомобіль, робити подарунки сестричці Олечці, та й ще відкласти кошти на весілля зі своєю коханою дівчиною Катрусею.
В травні 2013 року Володимир з матір’ю прийшли до військкомату, тому що Володя вважав, що його громадянський долг - вступити на військову строкову службу, адже він з дитинства полюбляв фільми військової тематики, любив одягати військову форму. Вова служив у місті Дніпропетровськ, за три місяці служби він став старшим солдатом.
12 травня 2014 року всі родичі чекали повернення Володимира додому, адже проминув рік його служби. Але, в цей день Вова зателефонував своїй матері і повідомив, що їх відправляють у м. Слов’янськ.
За чотири дні до своєї загибелі Володимир зателефонував своїй сестрі Ользі і пообіцяв, що повернеться живим.
29 травня 2014 року, по дорозі з м. Слов’янськ Донецької області до м. Ізюм Харківської області, не доїжджаючи приблизно 500 метрів до границі Донецької та Харківської областей, невідомі зловмисники на автотранспорті наздогнали та з автоматів Калашнікова, а потім з гранатомету обстріляли автомобіль, у якому поверталися військовослужбовці. Від отриманих поранень Володимир загинув на місці.
За сумлінне виконання службових обов’язків, відданість Військовій присязі та українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, виявлену особисту мужність і героїзм в умовах загрози життю та здоров’ю старший солдат 2-го відділення 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону Дніпропетровського16-го полку охорони громадського порядкуЦентрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (у 2013 році—Внутрішні війська МВС України) Володимир Ісадченко нагороджений орденом «»За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
В рідному селі Липецьке всі поважали і любили Володимира, доброго, щирого, товариського, веселого, готового завжди прийти на допомогу, тому в центрі села при підтримці голови сільської ради, підприємців та багатьох мешканців села встановили пам’ятник, також на честь Володимира, по дорозі до Котовська його батьки викопали колодязь, а односельці мікрорайону «Могила» встановили пам’ятник.
В 2016 році вулиця Валентини Терешкової в селі Липецьке була перейменована на вулицю Володимира Ісадченка.
Пам`ять про ІСАДЧЕНКА ВОЛОДИМИРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА – справжнього патріота та героя України, – назавжди залишиться у наших серцях. Ми низько схиляємо голови і висловлюємо щирі співчуття його рідним і близьким.
1 вересня 2015 року на фасаді будівлі школи в селі Качурівка Подільського (Котовського) району відкрили меморіальну дошку в пам'ять ГЕРОЯ, загиблого в зоні проведення АТО, ВІТАЛІЯ ФЕДОРОВИЧА КАТІШОВА(05.12.1974 – 09.02.2015).
Віталій виховувався у багатодітній родині, був наставником та прикладом для учнів школи та молодших братів і сестер. Він був шанованою людиною для односельців. "Людина з золотими руками", - називали його люди в селі, за його професію будівельника, за його щирість і чуйність.
23.08.2014 року Віталій був призваний Котовсько-Красноокнянським ОМВК по частковій мобілізації, і, не замислившись, не ховаючись за спинами інших, пішов захищати від ворогів суверенітет та цілісність України. "ЯКЩО НЕ Я, ТО ХТО?" – сказав він своїм рідним і близьким.
Віталій служив у 30-й танковій бригаді м. Новограда-Волинського Житомирської області. Останній раз він зателефонував сестрі 9 лютого 2015 року в 10 годин ранку і плакав. Хоча до цього не скаржився ні на що, а тут як дитина ридма плаче, каже: «Попереду мого танка тільки що сепаратисти підірвали БТР і всі хлопчаки, зовсім молоді по 18-20 років, загинули... Їх там багато!!! Вибач, сестро, й не падайте духом! Не ображай маму, я вас всіх люблю!»
Після цих слів Віталій на телефонні дзвінки не відповідав. Через кілька тижнів страшну звістку повідомив його командир взводу Олександр Савицький, якому вдалося вибратися з солдатом Шнирковым Д. В. з палаючого танка Т-34 в 3 години дня страшного 9 лютого, останнього для Віталія. Савицький розповів, що старший механік водій Катішов Віталій мужньо загинув у бою у с. Логвиново, біля Дебальцеве, хоча тіло не знайдено. Він не злякався, був хоробрим і мужнім. Намагався відвести танк в бік, але шквал системи "ГРАД" розбив танк, і нічого не залишилося від мого брата.
Протягом п'яти місяців брат вважався безвісти зниклим. Рідні до останнього вірили, що станеться диво! І вони знайдуть його в полоні або в лікарні. Їх загальні пошуки дали результат: мамин ДНК і ДНК синочка брата - збігаються на 99,99% з тими фрагментами кісток без вісти зниклого бійця під № 398 (Л) у місті Дніпропетровську.
Завдяки чуйності друзів, односельців, рішучості волонтерів, добрих людей - 18 липня 2015 року ГЕРОЙ ВІТАЛІЙ КАТІШОВ був відданий землі у рідному селі Качурівка. Три його сина залишилися без батька. Старший син Олександр Катішов - теж присвятив себе військовій справі і сумлінно проходить строкову військову службу. Середній син Данило пішов у 3 клас, молодший Максим - у 1 клас.
В м. Новоград - Волинському Житомирської області встановлено меморіал загиблим учасникам АТО, в тому числі воїнам 30-ої танкової бригади, де також вшановано пам’ять Віталія.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ВІТАЛІЮ І ВСІМ ТИМ ХЛОПЦЯМ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ НА ВІЙНІ!
09.02.2016 року, в день роковин загибелі Віталія Катішова вшанувати його пам'ять зібралися рідні, близькі, заступник голови Котовської районної ради Карауш Олександр Валерійович, голова Качурівської сільської ради Логінська Лідія Савеліївна, а також військовослужбовці Котовського об’єднаного військового комісаріату, члени громадської організації учасників бойових дій АТО «Честь і слава» на чолі з військовим комісаром та головою правління ГО «Честь і слава» підполковником Палатніковим Сергієм Олександровичем.
Дмитро Рожков народився 10 червня 1979 року в місті Подільськ (Котовськ) Одеської області, у сім’ї військових. Під час Революції Гідності Дмитро Рожков був сотником 112-ї сотні Самооборони Майдану, де отримав контузію. А після реабілітації, разом з новоствореним батальйоном «Айдар», добровольцем відправився в АТО. Після поранення, навіть не долікувавшись, знову вирушив на фронт.
5 вересня 2014 кулеметник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Дмитро Рожков у складі бойової групи недалеко від містечка Щастя, під'їжджаючи до блокпосту під українським прапором разом зі своїми товаришами по службі, нічого не підозрюючи, потрапив під вогонь терористів ЛНР. Практично вся група, включаючи і самого Дмитра, загинула.
Мати Дмитра узнала про загибель сина через півроку, за експертизою ДНК. До цього його вважали безвісти зниклим.
8 серпня 2015 на будівлі Подільської (Котовської) школі-гімназії, де навчався боєць, в пам'ять про нього встановили меморіальну дошку.
Лісник Віорел Павлович народився 23 жовтня 1979 року в Молдові, в селі Горток, Чимішлійського району. Виховувався в Борщівській школі-інтернаті Подільського (Котовського) району Одеської області (до 1995 року). Ще зі шкільних років мріяв стати військовим. Служив у миротворчих військах у сусідній Молдові.
Останнім часом проживав в селі Черняхівське Іванівського району Одеської області із дружиною Іриною. Односельці згадують його як скромну, ввічливу та доброзичливу людину, доброго сусіда та вірного друга.
Мобілізований під час першої хвилі, командир розвід відділення 28-ої окремої механізованої бригади.
25 грудня 2014-го підірвався на міні - на «нейтральній смузі» потрапив на розтяжку між Пісками і Первомайським (Ясинуватський район). Похований в селі Черняхівске Івановського району.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений 27 червня 2015 року орденом «За мужність» III ступеня.
3 грудня 2015 року в Борщівській школі-інтернаті Подільського (Котовського) району на честь Віорела Лісника було відкрито меморіальну дошку.
Дмитро Павлович Конокеєнко народився 11 серпня 1990 року. Навчався у загальноосвітній школі № 9, у Подільському (Котовському) професійному ліцеї.
У 2015 році був призваний на військову службу за мобілізацією, приймав участь у антитерористичній операції. У серпні 2016 року за власним бажанням підписав контракт на військову службу у Збройних Силах України. Приймав участь у бойових діях у складі 11 мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
03 грудня 2017 року Конокеєнко Дмитро загинув, виконуючи свій військовий обов’язок (поблизу Широкиного внаслідок вибуху мінометного боєприпасу калібру 120 мм).
Указом Президента України від 26 лютого 2018 року № 42/2018 нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеню загиблого КОНОКЕЄНКА ДМИТРА ПАВЛОВИЧА. 19 березня 2018 року командир батальйону підполковник Федченко Володимир Петрович вручив орден матері Дмитра – Конокеєнко Ларисі Михайлівні.
Грабовий Валерій Миколайович - старший лейтенант, заступник командира зенітної ракетної батареї по роботі з особовим складом зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Народився 15 серпня 1969 року у м. Подільськ (колишній Котовськ) Одеської
області.
Загинув 14 червня 2014 р. близько першої години ночі у військово-транспортному літаку Іл-76 який був збитий терористами при заході на посадку в аеропорту Луганська.
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р., нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеню (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Трояновський Віталій Юрійович
Віталій народився 16 грудня 1981 року. У 2001 році закінчив Подільське (Котовське) медичне училище та здобув кваліфікацію фельдшера. У 2011 році закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ.
З 2003 року по 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ. Потім працював інспектором безпеки лінійної частини на філії «ПМН» ПАТ Укртранснафта» НПС «Степова», звідки у травні 2017 року пішов на військову службу за контрактом. Віталій Юрійович служив на посаді санітарного інструктора військової частини А 1536, був прикомандирований до військової частини А 0666, яка на даний час виконує завдання по захисту нашої держави на Сході України.
За період служби Віталій зарекомендував себе як відповідальний, ініціативний, наполегливий військовослужбовець. Крім того, він був доброзичливою, щирою, чесною, порядною людиною. Помер 14 листопада 2018 року у районі проведення операції Об'єднаних сил на сході України (смерть не пов'язана з бойовими діями)
Пам`ять про ТРОЯНОВСЬКОГО ВІТАЛІЯ ЮРІЙОВИЧА – справжнього патріота та героя України, – назавжди залишиться у наших серцях. Ми низько схиляємо голови і висловлюємо щирі співчуття його рідним і близьким.
Згуєвич Олександр Григорович
ЗГУЄВИЧ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ народився 20.09.1978 року у місті Подільськ (Котовськ), навчався у загальноосвітній школі № 6. У 2014 – 2015 роках проходив військову службу за мобілізацією, з 29.03.2016 року - за контрактом.
Молодший сержант Згуєвич О.Г. характеризувався як відповідальний військовослужбовець, скромний, добрий, привітний, мав гарні стосунки в колективі, користувався повагою.
Олександр загинув 15.08.2017 року внаслідок вибухової травми під час проходження військової служби у зоні проведення антитерористичної операції, захищаючи суверенітет та незалежність нашої держави.
Список воїнів з Куяльницької та Подільської громад, що загинули за незалежність України
Шорис Ольга Павлівна, с. Куяльник, 1978 р. н., 14 РТБр (14-та радіотехнічна бригада), дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Черній Олег Іванович, с. Куяльник, 1979 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Барбул Вікторія Вікторівна, с. Куяльник, 1986 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Стратон Алла Вікторівна, с. Куяльник, 1970 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Россяєв Сергій Сергійович, с. Розалівка, 1991 р. н., дата смерті – 13 червня 2022 р.
Добровольська Олена Миколаївна, с. Коси-Слобідка, 1984 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Зайцев Дмитро Сергійович, селище Борщі, 1988 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Катішов Віталій Федорович, с. Качурівка, 1974 р. н., 30-а окрема механізована бригада, дата смерті – 9 лютого 2015 р.
Процишина Наталія Андріївна, с. Новоселівка, 1978 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Скурат Тетяна Валентинівна, с. Новоселівка, 1987 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Сабатин Сергій Сергійович, с. Соболівка, 1995 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Голоднюк Дмитро Володимирович, с. Соболівка, 1996 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Турчел Юрій Григорович, с. Мардарівка, 1973 р. н., снайпер
Захарчук Дмитро Євгенович, с. Мала Кіндратівка, 1992 р. н.
Думбрава Андрій Іванович, с. Липецьке, 1992 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Кожухар Руслан Іванович, с. Липецьке, 1979 р. н., дата смерті – 11 березня 2022 р.
Бритавський Віталій Олегович (18.03.1974 – 17.12.2022), с. Малий Фонтан.
Стратулат Антон, с. Липецьке
Морар Максим Захарович, с. Соболівка
Сіменіхін Геннадій Миколайович, селище Борщі, 27 лютого 1967 року, старший лейтенант 65-ої бригади ЗСУ, загинув 20 січня 2023 р. в Пологівському районі Запорізької області.
Тисячний Валерій Володимирович, м. Подільськ, 1975 р.н.
Бондаренко Павло Васильович, м. Подільськ, 1990 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Бондар Андрій Андрійович, м. Подільськ, 1995 р.н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Лен Сергій Сергійович, м. Подільськ, 1987 р. н., 14 РТБ, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Беріна Олена Віталіївна, м. Подільськ, 1979 р. н., 14 РТБр, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Шапорова Наталія Миколаївна, м. Подільськ, 1986 р. н., 14 РТБ, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Медведенко Олександр Сергійович, м. Подільськ, 1987 р. н., 14 РТБ, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Гуцол Лариса Миколаївна, м. Подільськ, 1975 р. н., 14 РТБ, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Кутішевська Людмила Русланівна, м. Подільськ, 1993 р. н., 14 РТБ, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Ясько Олександр Олексійович, м. Подільськ, 1976 р. н., 14 РТБ, дата смерті - 24 лютого 2022 р.
Ісадченко Володимир Олександрович, с. Липецьке, 1994 р. н., загинув в АТО, дата смерті – 29 травня 2014 р.
Рожков Дмитро Анатолійович, м. Подільськ, 1979 р. н., загинув в АТО, дата смерті 5 вересня 2014 р.
Конокеєнко Дмитро Павлович, м. Подільськ, 1990 р. н., загинув в АТО, дата смерті - 3 грудня 2017 р.
Грабовий Валерій Миколайович, м. Подільськ, 1969 р. н., загинув в АТО, дата смерті – 14 червня 2014 р.
Згуєвич Олександр Григорович, 1978 р. н., загинув в АТО, дата смерті 15 серпня 2017 р.
Рязанов Юрій Олександрович, м. Подільськ
Тростянецький Владислав Володимирович, м. Подільськ
Колодницький Володимир Володимирович, м. Подільськ
Биков Владислав Дмитрович, м. Подільськ, військовослужбовець військової частини А2980, 1997 р.н.
Ступницький Роман Володимирович, м. Подільськ
Юдін Євген Олександрович, 1990 р. н., м. Подільськ
Букацел Віталій Євгенович, м. Подільськ
Брагар Олександр Васильович, 5.02. 1996 р. н., м. Подільськ, дата смерті 12.02.2023 р.
Шуда Олексій Адольфович - 31.07.1976, с. Куяльник. Загинув 24.02.2022
З когорти мужніх
Володимир народився у селі Липецьке Подільського (Котовського) району Одеської області 29 вересня 1994 року. Закінчив 9 класів Липецької школи та вступив до Одеського залізничного технікуму, який закінчив у 2012 році, отримавши кваліфікацію електрослюсаря. Потім закінчив у м. Подільськ (Котовськ) курси водіїв, адже він з дитинства мріяв про свій власний автомобіль. Завдяки своїй працелюбності, відповідальності, цілеспрямованості, порядності, яким з дитинства вчили його батьки Олена Володимирівна та Олександр Павлович, Вові вдалося придбати автомобіль, робити подарунки сестричці Олечці, та й ще відкласти кошти на весілля зі своєю коханою дівчиною Катрусею.
29 травня 2014 року, по дорозі з м. Слов’янськ Донецької області до м. Ізюм Харківської області, не доїжджаючи приблизно 500 метрів до границі Донецької та Харківської областей, невідомі зловмисники на автотранспорті наздогнали та з автоматів Калашнікова, а потім з гранатомету обстріляли автомобіль, у якому поверталися військовослужбовці. Від отриманих поранень Володимир загинув на місці.
1 вересня 2015 року на фасаді будівлі школи в селі Качурівка Подільського (Котовського) району відкрили меморіальну дошку в пам'ять ГЕРОЯ, загиблого в зоні проведення АТО, ВІТАЛІЯ ФЕДОРОВИЧА КАТІШОВА
Дмитро Рожков народився 10 червня 1979 року в місті Подільськ (Котовськ) Одеської області, у сім’ї військових. Під час Революції Гідності Дмитро Рожков був сотником 112-ї сотні Самооборони Майдану, де отримав контузію. А після реабілітації, разом з новоствореним батальйоном «Айдар», добровольцем відправився в АТО. Після поранення, навіть не долікувавшись, знову вирушив на фронт.
Лісник Віорел Павлович народився 23 жовтня 1979 року в Молдові, в селі Горток, Чимішлійського району. Виховувався в Борщівській школі-інтернаті Подільського (Котовського) району Одеської області (до 1995 року). Ще зі шкільних років мріяв стати військовим. Служив у миротворчих військах у сусідній Молдові.
Мобілізований під час першої хвилі, командир розвід відділення 28-ої окремої механізованої бригади.
Дмитро Павлович Конокеєнко народився 11 серпня 1990 року. Навчався у загальноосвітній школі № 9, у Подільському (Котовському) професійному ліцеї.
го внаслідок вибуху мінометного боєприпасу калібру 120 мм).
Грабовий Валерій Миколайович - старший лейтенант, заступник командира зенітної ракетної батареї по роботі з особовим складом зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Народився 15 серпня 1969 року у м. Подільськ (колишній Котовськ) Одеської 
Віталій народився 16 грудня 1981 року. У 2001 році закінчив Подільське (Котовське) медичне училище та здобув кваліфікацію фельдшера. У 2011 році закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ.
ЗГУЄВИЧ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ народився 20.09.1978 року у місті Подільськ (Котовськ), навчався у загальноосвітній школі № 6. У 2014 – 2015 роках проходив військову службу за мобілізацією, з 29.03.2016 року - за контрактом. 
