Валентина Іванівна Барсукова
 Валентина Іванівна, за освітою - філолог, член літоб'єднання "Промінь". Народилась на Далекому Сході, в родині військовослужбовця. В Україні мешкає з 1954 року. Випускниця педагогічного інституту (факультет англійської мови). Працювала викладачем англійської мови в Подільському (Котовському) медичному училищі, директором громадського історико-художнього музею, методистом по краєзнавству.
Вірші Валентини Іванівни друкувались в обласній і місцевій пресі, в декількох збірках ("Весна в Котовске", "Сяйво Променя", "Ярмарок сміху"). Учасник конкурсу "Смарагдова ліра" (м. Київ), була співорганізатором поетичних фестивалів районного і міського рівнів ("Котовська весна", "Промінь-2005" тощо)
Бібліографія:
1. Весна в Котовске: поэзия / упоряд. В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2004. - С. 22
2. Променисті рядки: збірка віршів членів літературношо об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. – С. 9
3. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 10
4. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 38
4. Ярмарок сміху: твори учасників гумористичного конкурсу самодіяльних літераторів / упор., ред. І. Голяєва. - Одеса: Астропринт, 2010. - С. 34
Поезія:
Маки
Там, где вчера зеленела трава,
Вдруг алые маки раскрылись с утра.
Под покрывалом тончайшей работы
С алыми маками спрятано что-то?
Чьи-то сердца, может, стали цветами,
Иль алое море играет волнами?
Пламенем ярким луг жарко алеет,
Видно, зарею умылся и рдеет.
А вдруг это память про наших отцов,
И на поле ратном горит кровь бойцов.
Лунная мелодия
Маме 14 мая
Лунник серебристый
Весь прозрачно-чистый
Принесу туда, где мама вечно спит.
Ветер заколышет,
И мама услышит -
Лунная мелодия для нее звучит.
Луна серебристо,
Горько и лучисто
Выглянет на небе, жалобно вздохнет.
Под весенний ветер
Лунник в лунный вечер
Лунную мелодию маме пропоет.
На Родине
На моей Родине далекой,
Там, где солнышко встает,
Лотос дивный, ясноокий,
В глади озера цветет.
А на сопке синей-синей
Просыпается пион -
Лепестки, как снежный иней,
Ветерок, как тихий стон.
А красавица ночная
Зацветает в поздний час,
Словно звездочка земная
Из малиновых прикрас.
В том краю, где дивный лотос,
Словно в зеркале растет,
Та земля, как мать, свой голос
В мое сердце донесет.
| 
