| Розалівка
 Колись, у сиву давнину, на тому місці, де зараз стоїть село, були вільні степи, тільки буяли хвилями трави, зеленіли діброви та розкушувало птаство. Хороше місце!. Тому й обрали його вільні поселенці для свого поселення. Місце, яке обрали, виявилось щасливим. Поселення розросталось. Земля щедро нагородила їх, даючи щедрі врожаї.
Село Розалівка знаходиться серед пагорбів навпроти Панської гори. До речі, ця назва збереглася до сьогодення. Гора складається з великих нагромаджень глини та алебастру. Зі спогадів старожилів, в довоєнний час до пагорбів була підведена зі станції Чубівка вузькоколійка для транспортування видобутого алебастру в промислових цілях. Але щось не задалось і будівництво згорнули. Попід горою було велике озеро. Живилося воно періодично талими та дощовими водами. А постійно живило його джерело, що било з-під гори. Це джерело бурлить і зараз, хоч навколишня місцевість дуже змінилась. Стара гора стоїть, як німий свідок історії розвитку нашої місцевості.
З історичних джерел Розалівка значилося, як село Думове, по прізвищу останнього пана Думи, але назва не прижилася тому, що люди весь час згадували чарівну панночку Розалію, якій село мало перейти в весільний посаг, але не судилось. Коли ж все таки село офіційно перейменували на «Розалівка», даних не збереглося. Перша згадка про село зареєстрована 1876 роком.
Навкруги села знаходилося декілька хуторів-балаганів (щось на зразок куріня), які ховалися в хащах, ярах, де жили злодії та ті, що ховались від закону. Вони не були доброзичливими до поселення. Поселення зазнавало багато набігів, люди після цього не дораховувалися домашньої худоби, коней, збіжжя, врожаю тощо.
Згадують також, що колись тут було гарне та добротне господарство з ошатним панським будинком та іншими забудовами. Господарював тут пан Дума. Він мав багато худоби, птиці. Управитель виходив високо на гору і кричав «Хто до пана на роботу?», від того й пішла назва гори – «Панська».
Любив своє село пан. Для забудови осель виділяв землі на пагорбі, напроти маєтку. Пишався перед панством, що його люди живуть в біленьких, потопаючих в вишневих садочках хатинках, не бідують. Були тут і діти, що пасли панську худобу, гусей. Також в селі існував храм: невеличкий, дерев’яний, в середині розписаний голубим по білому. Всі стіни завішані іконами. В храмі співав хор. При церкві існувала книгозбірня, діяла церковно-приходська школа.
| |
