Анатолій Дмитрович Ковальський
Анатолій Дмитрович Ковальський народився 2 вересня 1941 року в місті Подільск (Котовськ) в родині службовців. Батько - офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, помер рано, в 1952 році через тяжкі поранення в боях з фашистами. Анатолія з братом та сестрою виховувала мати.
Після закінчення школи працював на будівництві. В 1961 році поступив на філологічний факультет Одеського державного університету, з 2-го курсу був призваний до армії. Після служби навчався заочно. За освітою - філолог-слав'янист.
в 1967-2008 роках працював в редакції газеті "Котовські вісті", пройшов шлях від кореспондента до головного редактора. З 2000 по 2008 рік безпосередньо очолював редакцію газети.
Активній журналістській та громадській діяльності віддав 50 років свого життя.
В рідному місті його знали не тільки як журналіста та поета, а й як вправного футболіста; він був чемпіоном міста з шахів і душею будь-якого інтелігентного товариства – освічений, вихований, ерудований.
Член Союзу журналістів СРСР (з 1972 р.), Національного Союзу журналістів України - з 1990 р. Делегат 7 і 8 зїздів журналістів України. Нагороджений 5 медалями, знаками "За журналістську гідність", "Золота відзнака Національного Союзу журналістів України", "Почесна відзнака Одеської облради", відмічений Почесними Грамотами Одеської облради, Одеської обладміністрації, багатьма - Котовської райради та міськради, "Людина року" (м. Котовськ-2077 р.). Лауреат обласної премії «Золоте перо». Тричі лауреат республіканської премії «Наш сучасник».
Анатолій Ковальський - автор більш автор більше 20 ліричних прозових, художніх і етнографічних книг: «Евангелие от любви», «И взойдет солнце», «Королевская сага», "Мгновенье за мгновеньем", «Убывающая луна», «Квітка папороті», "Пам'ять серця" та ін. Член Української Асоціації письменників, Лауреат обласної премії "Золоте перо", тричі - республіканської премії "Наш современник".
Анатолій Дмитрович довгі роки очолював літературне об’єднання «Промінь» при редакції газети «Котовські вісті», яке відкрило для вдячних шанувальників чимало талановитих поетів та прозаїків. Навколо газети, навколо студії і навколо самого Анатолія Дмитровича гуртувалася, творчо мужніла і мистецькі вдосконалювалася ціла когорта таких здібних літераторів, як Катерина Казначеєва, Михайло Нізовцов, Валентина Присяжна, Ірина Львова, Галина Корнієнко, Геннадій Якушев, Віктор Витюк, Людмила Шиманська. Зі сторінок колективних збірок “Замріяний степ”, “Степові мрії”, “Степове проміння”, упорядником та редактором яких був Ковальський, вони увійшли в літературне життя, ставши популярними авторами не тільки у своєму місті, а й далеко за його межами: в Одесі й Симферополі, Києві й Запоріжжі, навіть в інших країнах – в США, Ізраїлі, Росії, Білорусії.
Редакція газети, літоб’єднання “Промінь” і сам Ковальський, спільно з іншими творчими колективами міста, постійно виступали організаторами й учасниками обласного фестивалю самодіяльних поетів “Бірзульська осінь”, міських фестивалів мистецтв, “Літературної вітальні”, Дня міста.
Саме завдяки А.Ковальському було видано багато колективних збірок поезій, щомісячно в газеті «Котовські вісті» виходять літературні сторінки, а члени літоб’єднання завжди беруть участь у загальноміських культурних заходах.
«Я думаю, - писав у вступному слові до збірки А. Ковальського «Цветок папоротника» поет Микола Палієнко, - якби А. Д. Ковальський за довгі творчі роки встиг би зробити лише те, що зробив, пропагуючи і піднімаючи на щит доробок місцевих поетів, прищепивши їм упевненість у власних силах, друкуючи їх твори у газеті «Котовські вісті», видаючи одна за одною поетичні збірки – своєрідну антологію поетів-котовчан, - то й цього було б досить, аби залишити по собі довгу і добру пам'ять своїх колег: увійти в історію, як людина, яка завжди думає не тільки про себе, а й про інших».
Анатолій Ковальський проводив велику краєзнавчо-пошукову діяльність. Він є автором шести краєзнавчих книг. Завдяки йому побачили світ краєзнавчі збірки: «Сузіря звитяжців» (2003), «Столица севера Одещині», «Город в военной шинели» (2006), «Транспортный вариант», які вийшли під редакцією Анатолія Ковальського.
14 червня 2016 року пішов із життя, залишився після себе світлу пам'ять та справжній літературний скарб для нащадків.
Бібліографія:
1. Відлуння часу і натхнення: збірка поезії і прози / упоряд. К. А. Казначеєва. – Одеса: Видавець М. П. Черкасов, 2011. – С. 37
2. Замріяний степ: поезія котовчан / ред. і упоряд. А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 1998. – С. 55
3. Ковальский А. Город в военной шинели / А. Д. Ковальский. - Котовск: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2006. - 41 с.
4. Ковальский А. Евангелие от любви / А. Д. Ковальский. - Котовск: Котовська міська друкарня, 2001. - 88 с.
5. Ковальский А. ...И взойдет солнце: стихи / А. Д. Ковальский. - Котовск: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2003. - 56 с.
6. Ковальский А. Д. Королевская сага: повесть. Часть первая / А. Д. Ковальский. - Одесса: "Optimum", 2007. - 132 с.
7. Ковальский А. Д. Memento mori: стихотворения, сонеты, диалоги / А. Д. Ковальский. - Котовск: ООО "Котовская типография", 2011. - 66 с.
8. Ковальский А. Д. Мгновение за мгновением...: стихи и сонеты / А. Д. Ковальский. - Котовск: ООО "Котовская городская типография", 2009. - 60 с.
9. Ковальский А. Д. Память сердца: поэзия / А. Д. Ковальский. - Котовск: ООО "Котовская типография", 2014. - 68 с.
10. Ковальский А. Д. Pro et contra: стихи и сонеты / А. Д. Ковальский. - Одесса: "Optimum", 2010. - 64 с.
11. Ковальский А. Д. Седое сердце: стихи, сонеты, диалоги / А. Д. Ковальский. - Котовск: ООО "Котовская типография", 2010. - 79 с.
12. Ковальский А. Д. Сквозь тернии...: повесть / А. Д. Ковальский. - Одесса: "Optimum", 2008. - 152 с.
13. Ковальский А. Д. Убывающая луна: сонеты / А. Д. Ковальский. - Одесса: Друк, 2008. - 104 с.
14. Ковальский А. Д. Цветок папоротника: стихи / А. Д. Ковальский. - Запорожье: "Просвіта", 2006. - 180 с.
15. Ковальский А. Д. Школьный романс: повесть / А. Д. Ковальский. - Котовск: ООО "Котовская городская типография", 2005. - 160 с.
16. Одесский Литератор: Альманах (поэзия, проза, публицистика). Выпуск 4 / ред. А.А.Таубеншлак. – Одесса: «Optimum», 2008. – С. 89
17. Поетична ліра Котовська: збірник поезій / ред. С. Скорик. - Запоріжжя: "Просвіта", 2007. – С. 7
18. ПолиДом 3, 2018; Черноморский художественно-публицистический альманах / ред. Л. Кулаковский. - Черноморск, 2018. - С. 152
19. "Променисті рядки": збірка віршів членів літературного об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. - С. 5
20. Райдуга снів піднебесних: збірка поезії і прози / укладач К. А. Казначеєва; ред. колегія: К. А. Казначеєва, Л. Ф. Кулаковський, Л. М. Шиманська. - Одеса: ТОВ "Лерадрук", 2016. - С. 58
21. Степові мрії: поезія котовчан / ред. і упоряд. А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 2000. – С. 158
22. Степове проміння: поезія котовчан / ред. А. Д. Ковальський, В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2002. – С. 62
23. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 45
24. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 5
25. Ярмарок сміху: твори учасників гумористичного конкурсу самодіяльних літераторів / упор., ред. І. Голяєва. - Одеса: "Астропринт", 2010. - С. 74
Поезія:
Один в комнате
Давно в моей квартире стало пусто:
Ко мне не забежишь, не позвонишь.
К чему теперь тебе мое искусство?
Хоть сотней од едва ли восхитишь.
Торопишься ты утром на работу,
Стук каблучков звенит в душе моей,
Как если б забивает гвозди кто-то,
И мне от острых тех гвоздей больней.
Но стоит только стуку замолчать,
Хочу услышать цокот твой опять.
Жестокость
М. Низовцову
Наш мир жесток, а мир ли? Может, люди?
Мы так от совершенства далеки...
Устои наши вправду ли крепки?
Мы ими живы, весь свой век в их власти
будем?
Все знаем: ничего из ниоткуда
Не появляется-ни святость, ни грехи.
Тот жив в обнимку с водкой, тот стихи
Вдруг стал писать всем в назиданье. Чудо!
Но только ль Магдалины? А Иуды?
Не их ли вкрадчивые слышатся шаги.
Напрасен будет крик твой: "Помоги!"
Кого мы в этот раз с тобой осудим?
Наш мир жесток, и мысли так просты:
Кто в ангелах? Конечно, я и ты.
* * *
Прожита жизнь, и нечего жалеть
(Лишь только красивейшую из женщин).
Приходит благодетельница-смерть -
И если б только боли каплей меньше!
Закрыть глаза не страшно. Страшно жить
С закрытыми глазами и сердцами.
Тому, кто в свет придет вослед за нами,
Готов простую мудрость повторить:
Среди людей живя, всегда живи,
Всегда дыши заботами людскими,
Не хвастайся уменьями своими,
Не выставляй достоинства свои.
Смотри, как неприметны соловьи,
Искусники, мелодии любви
Они дарят, и все мы так им рады!
И так бы нам. Такой вот доли ради -
Живи до времени. И смерть, как дар, прими.
Людьми нам жить и умереть людьми.
* * *
Когда я уйду, вы меня навестите хоть раз.
Цветы положите не мне - на соседние плиты.
Придите хоть раз, и не надо - чтоб слезы из глаз,
А просто придите и вместе со мной помолчите.
Я в жизни не много успел и сумел,
Хотя и умел и смеяться, и петь, и трудиться.
О людях я пел, а тебя вот одну не воспел,
Прости, что не смел, не смогло о тебе получиться.
Теперь надо мной лишь зеленые ветви шумят,
Плакучая ива склонила печальные ветви,
Я рад, что вы живы, и что не забыли - я рад,
Прошу об одном лишь: подольше живите на свете.
Еще надо мной соловьиная ранняя трель,
И свет - то луны, то - палящего солнца в зените,
И пусть тяжело, что от вас далеко я теперь,
Но это не важно, вы только подольше живите.
Храни вас, Господь, в слякоть, холод и зной,
И радость, и грусть этой жизни недолгой примите,
Но только придите хоть раз повидаться со мной,
Прошу вас, придите и вместе со мной помолчите.
