Балтян Вадим
Балтян Вадим Феліксович народився 13 листопада 1983 року в місті Котовськ (нині — Подільськ). У 1990–1999 роках навчався в школі №6.
Його шлях до служби був свідомим. З 2016 року він проходив військову службу в 11-му батальйоні «Київська Русь». Брав участь у найзапекліших боях в зоні АТО: Напасне, Широкіне, Щастя. За свою віддану службу був нагороджений відзнакою за участь в Антитерористичній операції.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Вадим знову став до зброї. З січня того ж року він служив у 122-й бригаді Одеської територіальної оборони, а 11 червня 2024 року був переведений до 182-го батальйону на Донеччину.
14 червня 2024 року, біля населеного пункту Новопокровськ Покровського району, Вадим загинув під час виконання бойового завдання. Він до останнього залишався на передовій, не зрадивши своїм побратимам, присязі, народу.
Вадим мав звання молодшого сержанта, обіймав посаду командира відділення. Він залишив по собі гідний слід у серцях своїх бойових побратимів, які пам'ятають його як відданого командиру та надійного друга.
Залишилися без батька його діти – донька Анастасія та син Максим, які втратили не лише тата, а й справжнього Героя, що віддав своє життя за мирне майбутнє їхньої країни.
Нагороджений Комбатантським Хрестом (посмертно) відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського від 22 січня 2026 року № 55 та відзнакою Міністерства оборони України «Лицарський Хрест» (посмертно) відповідно до наказу Міністра оборони України Михайла Федорова від 22 квітня 2025 року № 451.
