Олена Звеліндовська,
Голова ГО «Краєзнавці Одещини»,
Директорка Подільського міського краєзнавчого музею
Іван Липа і Липецьке: повернення із забуття
Видатний український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар - Іван Львович Липа (1865 – 1923) присвятив своє життя боротьбі за незалежність України, розвиток культури та становлення національної ідентичності. Перша лікарня, яку в 1898 році очолив Іван Липа, була розташована в селі Липецьке Подільського району Одеської області - тоді Гандрабурської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії.
Не знаючи, куди подітися після складання іспитів у Казанському університеті, І. Л. Липа активізував пошуки роботи та спонукав до цього знайомих. У листопаді 1897 року І. Л. Липа вперше потрапив на три тижні до Одеси. Там Іван Липа познайомився з місцевою українською громадою, зокрема з відомим меценатом Євгеном Харлампійовичем Чикаленком. Останній, маючи вплив на кадрові питання через свого товариша П. Кондрацького, спромігся, аби І. Л. Липу рекомендували до Ананьївського повіту.
Медична галузь Російської імперії в другій половині ХІХ століття проходила етап своєї модернізації.
Протягом перших двадцяти років із створення земств існувала так звана роз’їзна система. Тобто лікар мав сам діставатися до хворого. Однин із професорів Казанського університету чітко охарактеризував основну проблему такої системи: «Загальна характеристика її полягає в тому, що лікар завжди в поїздках, а хворі ніколи не знають, де знайти лікаря».
До початку ХХ століття роз’їзна система поступово змінилася стаціонарно-дільничною, за якої хворі самі йшли до лікарні на огляд. Але на заваді її остаточного встановлення була нестача медичних закладів, аби хворі могли дістатися на лікування, та стереотипність поглядів селян. Адже за попередні періоди серед бідного населення встановилася думка про лікарню як «морилку», а про лікаря – як бездушного чиновника і хабарника. Цей стереотип дещо нівелював наявність при лікарнях фельдшера, який не мав вищої освіти і дуже часто був селянином за походженням. Лікарі за свої послуги грошей переважно не брали, крім оплати аптечних матеріалів.
З 1870 до 1910 року кількість сільських лікарів збільшилася з 610 до 3100. У цих умовах Іван Липа долучився до лікарської практики на селі.
Фото 2. Церква Архістратига Михайла у с. Липецькому, свідок початку лікарської кар'єри І. Л. Липи
На початку лютого 1898 року лікар прибув на місце роботи. Село Липецьке офіційно бере свій початок як приналежне до Ананьївського повіту Херсонської губернії у 1803 році, але насправді засноване молдавськими та румунськими переселенцями ще в середині ХVІІІ століття.
Село Липецьке належало на той час до Гандрабурської волості, яка обслуговувалася на фельдшерських пунктах у селах Пасицели і Гвоздавка. Відомо, що у 1892 році лікар з Ананьєва П. П. Волохов звернув увагу земства на те, що вказана волость не має належного забезпечення і варто було б відкрити ще один фельдшерський пункт у селі Липецькому. Це здійснилося у 1897 році, коли в селі з’явилася амбулаторія, розрахована на одного лікаря, одного фельдшера і одну фельдшерку. Першими завідувачами були Г. Л. Гар та М. П. Росляков. Вони одразу помітили не надто зручне місце розташування лікарняного пункту, що не сприяло допомозі великій кількості хворих [1, С.53].
Фото 3. Визитівка Іван Липа - земський лікар 1897 р.
Умови роботи, побачені наступним завідуючим, виявились не надто сприятливими: відсутнє житло для лікаря, не було де харчуватися, в амбулаторії постійно відчувався холод. Єдиною розрадою для І. Л. Липи виявилося те, що до Ананьєва було близько і там зібралася свідома українська громада. Лікареві важко доводилося в таких умовах, тож перший час він клопотався, аби його резиденцію перенесли до іншого села, з тих, що знаходились під його наглядом.
І через певний час, вже після того, як І. Л. Липа виїхав з Липецького, лікарську дільницю перенесли на залізничну станцію Бірзула (сьогодні – Подільськ, Одеська область), що було набагато зручніше.
Майже щотижня Іван Липа бував у цей час в Перешорах – хуторі Євгена Чикаленка. Там проживало понад 400 селян, функціонували церква і школа.
Родина Чикаленків проживала в Перешорах з середини ХІХ століття. Євген Харлампієвич володів чималим маєтком на хуторі, в якому часто збирав представників української інтелігенції: М. Ф. Комарова, І. М. Луценка, О. Я. Кониського, С. О. Єфремова та багато інших.
Іван Липа – один із засновників таємного товариства “Братство Тарасівців”, членами якого були такі відомі постаті української історії як Б. Грінченко, М. Міхновський, В. Боровик, М. Вороний, М. Коцюбинський, В. Cамійленко та інші. “Тарасівці” зобов’язувалися дбати про те, щоб українська мова панувала у родині, державних установах, навчальних закладах; обороняти права українського народу.
Фото 4. Листівка з портретом Івана Липи 1902 р.
В своєму листі до Марії Грінченко Іван Липа пише дещо «зашифрованим» текстом, що у нього було три зустрічі (авт. - ймовірно тарасівців) : «… Під Ананьївом у лісі, варили кашу. Так. Але у мене було три каші того дня: каша в Липецькому, де у мене були гості, каша у лісі, де всі були, каша в Ананьєві. Три каші і всі три треба було розхлебувати. І ми розхлебали всі три каші і розійшлися на три сторони.» [2, С.208]
Можливо, Іван Липа залишився б у Липецькому, але часта його присутність в Ананьєві та громадська діяльність призвела до того, що там почали вороже ставитися до «хахлов». Тому, коли помер старий голова Ананьївської управи, з яким Є. Х. Чикаленко мав гарні стосунки, почався набір «благонадійних людей».
За спогадами мецената, місцевий магнат М. В. Ерделі та його однодумці написали до повітового відділку поліції заяви про антидержавну діяльність Івана Липи.
Така ж проблема виникла в Модеста Левицького, який також з допомоги Є. Х. Чикаленка працював неподалік від Ананьєва в селі Окни.
Внаслідок такого цькування обидва лікарі змушені були шукати інше місце роботи. Основною персоною, яка поставила собі за завдання прибрати лікарів-українців з посад, був Микола Ерделі (1846-1902 рр.) – представник дворянського роду Ерделі, що бере походження в Угорщині.
Невідомо, чи мав магнат інтереси у Липецькому, адже цькування місцевого лікаря навряд чи сприяло поліпшенню лікарняної справи в селі.
Маючи великий рівень впливу в земстві, М. В. Ерделі міг собі дозволити будь-яку забаганку. Можливою і найбільш реалістичною причиною випадів проти лікарів-українців могли бути шовіністичні настрої магната. Після шести місяців перебування в Липецькому, в кінці липня 1898 року, Іван Липа переїжджає лікарювати до Полтавщини.
Понад сто років ім’я Івана Липи залишалося замовчуваним радянською владою. Та сьогодні воно повертається в історію Липецького. У 2022 році одна з вулиць села була перейменована з Пушкіна на вулицю Івана Липи за ініціативи Подільського міського краєзнавчого музею.
21 вересня 2025 року, до дня села Липецьке, на фасаді будинку культури планується відкриття меморіальної таблички на честь видатного Українця.
P. S. Табличка вже встановлена
В статті використані матеріали з книг:
1. Стамбол І. І. Іван Львович Липа в українському національному русі: лікар, письменник, тарасівець / І. І. Стамбол ; наук. ред. і вступ. ст. В. М. Хмарський ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. Київ ; Одеса, 2017. 296 с.2.
Стамбол І. І. Листування Івана Липи, 1892–1922. Київ : Темпора, 2020. С. 183–210.
18.09.2025 рік
