Тамара Волковська

 

Веселунка, жартівниця, виконавиця власних пісень, жінка, що своєю енергією та оптимізмом щиро ділилася з навколишніми, - такою Тамара Волковська запам'яталася всім, хто мав щастя з нею спілкуватися.

Тамара Миколаївна Волковська народилась на Вінничині, за професією-медсестра. Її трудове життя пройшло у військовому шпиталі нашого міста, адже до Котовська вона перебралася в 1949 році.

Поряд з улюбленою роботою Тамара Миколаївна знаходила час, щоб написати жартівливі привітання колегам, друзям, рідним і близьким. Її вірші друкувались у місцевій пресі, збірнику "Степові мрії", а 2006 поці побачила світ її власна збірка віршів та пісень "Вопреки неизбежности".

Тамара Миколаївна приймала участь у всіх поетичних фестивалях, що проводились в нашому місті, була активною учасницею поетичного клубу "Бетселлер", що працює при центральній бібліотеці Куяльницької ЦБС.

Тамара Миколаївна пішла з життя, але залишились її вірші, пісні, залишилась світла память про цю жінку...

 

Бібліографія:

1. Волковская Тамара. Вопреки неизбежности: стихотворения, песни / Т. Волковская. - Котовск, 2006

 

Поезія:

Одна

Она идет унылою дорогой.

Мелькают дни в житейской суете,

Ей на пути мужчин встречалось много,

Но все не те, не те, не те.

 

Она идет - немой укор во взгляде.

И плотно сомкнуты красивые уста.

Идет одна - любимого нет рядом,

А в сердце как и в жизни - пустота.

 

Холодная постель по вдовьи одинока.

Душа изнемогает от тоски.

Она ждала ответных чувств глубоких,

А ей встречались только "поплавки".

 

Уходит год за годом незаметно.

Вдруг в локоне блеснула седина,

А у подруг пошли уж в школу дети,

И лишь она по прежнему одна.

 

Ты присмотрись к такого рода жрицам,

откроешь клад, какого не видал.

Душа как чистая, глубокая криница...

Быть может ты всю жизнь ее искал.

 

Нам сложно живется на свете

 

Нам сложно живется на свете,

Не все, как хотели, сложилось.

Придумали рамки мы эти.

А жизнь то в них не уместилась.

 

И вырвалась с шумом на волю,

Былые границы сметая.

И мы ее все поневоле

Такою как есть принимаем.

 

Ну что ж, к сожаленью, на свете

Двух жизней, увы, не бывает.

По прежнему солнышко светит.

сады по весне расцветают.

 

О том и веду я беседу.

живи, как сложилось, как есть.

Не растеряй только совесть,

Достоинство, веру и честь!