Світлана Пирогова
Світлана Михайлівна Пирогова народилась 26 липня 1960 року в селі Малий Фонтан Подільського (Котовського) району Одеської області. Мешкає у місті Подільськ, Одеської області. У 1985 році закінчила філологічний факультет Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Працювала вчителем початкових класів у ЗОШ №1 (гімназії) міста Ананьїва, вчителем української мови та літератури в НВК ЗОШ №3-ліцеї м. Подільська.
Членкиня поетичного салону " Бестселер" при Публічній бібліотеці ім. Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради і членкиня клубу "Українська Муза" (м. Подільськ).
Лауреат обласного фестивалю "Осінь у Бірзулі" в номінації "Лірична поезія" (2017р., м. Одеса), Лауреат Міжнародного поетичного конкурсу у номінації "Українська співучість" (2018р., м. Париж). Вірші опубліковані в альманах України: "ПолиДом" (2018 р., м. Чорноморськ", "Так нiхто не кохав" (м. Хмельницький, 2019 р.), "Моя Батьківщина" (2019 р, г. Хмельницкий), "За чашкою кави" (2019 р. г., Рівне). В 2019 г. призер Всеукраїнської газети "Гарний настрій"(м. Рівне). А також вірші опубліковані в альманасі "Натхнення" (2019р., м. Хмельницький). З 2019 по 2020 рр. - в 4 альманахах " Ковток життя" (Видавництво "Час Змін Інформ", м. Біла Церква), у французькому журналі " Congres Litteraire Mondial" (2019 р.).
Автор збірки поезій "Неповторна мить" (2021р., м. Вінниця). Надруковані вірші у збірці поезій "Душа, розірвана війною" (2022 р., м. Луцьк), у дитячому журналі "Пізнайко"(м. Київ), у популярному літературно-художньому журналі "Дніпро" (м. Київ).
Публікації на сайті Міністерства культури та інформаційної політики України "Поезія Вільних" (2023 р.), у збірках поезій " ЗСУ - мій захисник" (м. Одеса), " Тризуб" ( м. Одеса), " Муза Подільщини" (м. Вінниця), альманасі "Євшан" (м Кропивницький - м. Харків), у журналі " FoxyLit" (м. Запоріжжя - м. Одеса). Вірші опубліковані в Антології української поезії та прози " Слово" (м. Харків). Публікації: в Антології інтимної лірики "З горіха зерня..." (2024 р., м. Харків.), в журналі " Літературний Чернігів" №4 (2024 р., м. Чернігів).
В 2021 році виходить в світ її авторська поетична збірка "Неповторна мить" (2021 р., м. Луцьк).
В 2022 році її вірші увійшли до колективної збірки поезій місцевих поетів-аматорів "Душа, розірвана війною" (2022 р., м. Луцьк).
Лавреатка поетичної нагороди "Євшан-зілля" ім. Миколи Вороного.(2025 р.)Вірші опубліковані в антології інтимної лірики " Чари ночі" (2025 р.)
Бібліографія:
1. Душа, розірвана війною: Поезії. - Луцьк: Терен, 2022. - 88 с.
2. Ковток Життя. Осінь-2019: Літературний альманах. - Біла Церква: Час Змін Інформ, 2019. - с. 135-142.
3. Пирогова С. Неповторна мить. Поезії / Світлана Пирогова. - Вінниця: ТВ "ТВОРИ", 2021. - 120 с.
4. Дотик словом
5. Клуб Поезії
Поезія:
* * *
Злітає потихеньку з поля неба,
Сідає рій зірок на підвіконня.
Окраєць місяця, ріжок — оздоба
Самотній в оксамитовім бездонні.
Блукаючи примарою в безсонні,
Я теж одна-однісінька чекаю.
І голову схиляю, ніби сонях.
— Прийди скоріше,— я вночі благаю.
Вогонь свічі палає філігранню,
Обвітрений заходиш, бачу погляд.
Шепочуть губи розсип слів кохання,
І відчуваю ніжний подих поряд.
І знов для двох феєрія любові,
Міцних обіймів теплий кашемір.
Не обірватись диво-ланцюгові,
Що нас єднає досі з давніх пір.
Кохання наше — то земне багатство
Твоє кохання — діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.
Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.
Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше — то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.
***
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір’їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".
Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх скаже глибина.
Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.
