| Петро Лютенко
 Петро Лютенко народився 25 липня 1967 року в місті Подільськ (Котовськ), в сім'ї службовців. Після закінчення в 1986 році місцевого медичного училища працював в Подільській (Котовській) центральній районній лікарні. За фахом - фельдшер. Сьогодні працює інспектором Подільського (Котовського) міськвиконкому.
Вірші почав писати ще зі школи. Його поезії друкувались в місцевих ЗМІ, увійшли до колективних збірок «Замріяний степ», «Степове проміння» (Котовськ), «Південна ліра» (Одеса), "Відлуння часу і натхнення" (Одеса), "Діамантові зорі" (Київ), "Райдуга снів піднебесних" (Одеса), "Поетична ліра Котовська" (Запоріжжя), "ПолиДом" (Чорноморськ). Був учасником місцевих та регіональних фестивалів поезії «Осінь в Бірзулі», «Весняний промінь», «Зоряний дощ». Переможець фестивалю «Осінь в Бірзулі-2015» в номінації «Лірика». Автор власної поетичної збірки "Римуються миттєвості" (2010).
Бібліографія:
1. Відлуння часу і натхнення: збірка поезії і прози / упоряд. К. А. Казначеєва. – Одеса: Видавець М. П. Черкасов, 2011. – С. 66
2. Діамантові зорі: збірник поезії і прози / ред.. Ж. Савицька. – К.: ООО «Поліграфіст», 2008. – С. 46
3. Замріяний степ: поезія котовчан / ред. і упоряд. А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 1998. – С. 87
4. Лютенко П. Римуються миттєвості. - 2010.
5. Поетична ліра Котовська: збірник поезій / ред. С. Скорик. - Запоріжжя: "Просвіта", 2007. – С. 15
6. ПолиДом 3, 2018; Черноморский художественно-публицистический альманах / ред. Л. Кулаковский. - Черноморск, 2018. - С. 165
7. Райдуга снів піднебесних: збірка поезії і прози / укладач К. А. Казначеєва; ред. колегія: К. А. Казначеєва, Л. Ф. Кулаковський, Л. М. Шиманська. - Одеса: ТОВ "Лерадрук", 2016. - С. 91
8. Степове проміння: поезія котовчан / ред. А. Д. Ковальський, В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2002. – С. 33
9. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 83
10. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 34
Поезія:
* * *
Закреслити все те, що заважає.
Залишити єдине, що було:
Коли дитинство квіткою цвіло.
А решта –сенсу вже немає.
Збережені матусею дбайливо
Ті іграшки, що тішили колись.
Пелюсточками квіточки здались…
І я згадав, що був колись щасливим.
* * *
Поет Лиха Година,
Народжений для сліз,
Чутливий, мов дитина,
До наших з вами криз.
„Ну що ти можеш, друже?
Від сліз не скресне крига.
Її ім’я – Байдужість,
Вона несе нам лихо.
На що ти здатен, милий,
Коли зима навколо?
Вірші б твої зігріли,
Та все ж міцніший холод.
Він душі розтинає
На тлі сучасних скрут,
А ти собі вселяєш,
Що так потрібен тут.
Тебе ніхто не слуха,
Тож забирайся, йди,
З таким плаксивим другом,
Не довго й до біди.
Зніяковів мій друже,
З очей сльозу він стер
І раптом занедужав,
І став, як всі, тепер.
І став він, як крижина
(взяла своє зима),
Поет Лиха Година,
Відкинутий всіма.
Про що він тепер мріє,
Став часткою усіх?!
А холод скаженіє,
Довкола знову сніг
| |
