Петро Лютенко

 

Петро Лютенко народився 25 липня 1967 року в місті Подільськ (Котовськ), в сім'ї службовців. Після закінчення в 1986 році місцевого медичного училища працював в Подільській (Котовській) центральній районній лікарні. За фахом - фельдшер. Сьогодні працює інспектором Подільського (Котовського) міськвиконкому.

Вірші почав писати ще зі школи. Його поезії друкувались в місцевих ЗМІ, увійшли до колективних збірок «Замріяний степ», «Степове проміння» (Котовськ),  «Південна ліра» (Одеса), "Відлуння часу і натхнення" (Одеса), "Діамантові зорі" (Київ), "Райдуга снів піднебесних" (Одеса), "Поетична ліра Котовська" (Запоріжжя), "ПолиДом" (Чорноморськ). Був учасником місцевих та регіональних фестивалів поезії «Осінь в Бірзулі», «Весняний промінь», «Зоряний дощ». Переможець фестивалю «Осінь в Бірзулі-2015» в номінації «Лірика». Автор власної поетичної збірки "Римуються миттєвості" (2010).

 

Бібліографія:

1. Відлуння часу і натхнення: збірка поезії і прози / упоряд. К. А. Казначеєва. – Одеса: Видавець М. П. Черкасов, 2011. – С. 66

2. Діамантові зорі: збірник поезії і прози / ред.. Ж. Савицька. – К.: ООО «Поліграфіст», 2008. – С. 46

3. Замріяний степ: поезія котовчан / ред. і упоряд.  А. Д. Ковальський. - Котовськ: Котовська міська друкарня, 1998. – С. 87

4. Лютенко П. Римуються миттєвості. - 2010.

5. Поетична ліра Котовська: збірник поезій / ред. С. Скорик. - Запоріжжя: "Просвіта", 2007. – С. 15

6. ПолиДом 3, 2018; Черноморский художественно-публицистический альманах / ред. Л. Кулаковский. - Черноморск, 2018. - С. 165

7. Райдуга снів піднебесних: збірка поезії і прози / укладач К. А. Казначеєва; ред. колегія: К. А. Казначеєва, Л. Ф. Кулаковський, Л. М. Шиманська. - Одеса: ТОВ "Лерадрук", 2016. - С. 91

8. Степове проміння: поезія котовчан / ред. А. Д. Ковальський, В. І. Барсукова. - Котовськ: ТОВ "Котовська міська друкарня", 2002. – С. 33

9. Сяйво променя: збірка поезій - творів Котовського літоб’єднання «Промінь» / ред.. А. Д. Ковальський. – Котовськ: ТОВ «Котовська міська друкарня», 2007. – С. 83

10. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 34

 

Поезія:

* * *

Закреслити все те, що заважає.

Залишити єдине, що було:

Коли дитинство квіткою цвіло.

А решта –сенсу вже немає.

 

Збережені матусею дбайливо

Ті іграшки, що тішили колись.

Пелюсточками квіточки здались…

І я згадав, що був колись щасливим.

 

* * *

Поет  Лиха Година,

Народжений для сліз,

Чутливий, мов дитина,

До наших з вами криз.

„Ну що ти можеш, друже?

Від сліз не скресне крига.

Її ім’я – Байдужість,

Вона несе нам лихо.

На що ти здатен, милий,

Коли зима навколо?

Вірші б твої зігріли,

Та все ж міцніший холод.

Він душі розтинає

На тлі сучасних скрут,

А ти собі вселяєш,

Що так потрібен тут.

Тебе ніхто не слуха,

Тож забирайся, йди,

З таким плаксивим другом,

Не довго й до біди.

Зніяковів мій друже,

З очей сльозу він стер

І раптом занедужав,

І став, як всі, тепер.

І став він, як крижина

(взяла своє зима),

Поет Лиха Година,

Відкинутий всіма.

Про що він тепер мріє,

Став часткою усіх?!

А холод скаженіє,

Довкола знову сніг