Подільщина (Котовщина) в полум'ї Другої світової війни 

               

У березні 1944-го війська Червоної Армії розпочали бої за визволення Подільського (Котовського)  району. В напрямку нашого району рушила 53-я армія Другого Українського фронту, яким командував маршал СРСР Іван Конєв. Доблесні війська 26-го гвардійського стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора П. Ф. Фірсова принесли району свободу та визволення від окупації.

Особливо відзначились в боях за нашу землю 25-та гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Г. А. Криволапова, 94-та гвардійська стрілецька дивізія під командуванням гвардії полковника Г. Н. Шостацького, 43-ій танковий полк під командуванням полковника І. А. Горлача, 31-ша винищувально-протитанкова артилерійська бригада під командуванням полковника Б. Г. Владимирова, а також 1-ша гвардійська повітряно-десантна дивізія.

25 березня було звільнено від нацистів село Дібровка.

Цього ж дня розпочалися бойові дії і за визволення села Глибочок. Червоноармійці 94-ої дивізії увійшли в село зі сторони Любомирки. Два дні йшли жорстокі бої. 27 березня село було відвойоване у фашистів.

Німці відступили в напрямку села Коси. 27 березня 1944 року це село було звільнено остаточно, але німецький літак встиг скинути смертоносний вантаж і за лічені секунди село залишилось без школи.

28 березня нацисти були виграні з території села Розалівка та станції Борщі.

29 березня на залізницю біля переїзду, що відкриває шлях на Красні Окни, фашисти підтягли бронепоїзд і з мінометів обстрілювали бійців 25-ої гвардійської дивізії, що підходили до села Новоселівки з визволеної напередодні Розалівки. Горіло село, гинули мирні жителі. Взяти того дня Новоселівку нашим військам не вдалося.

30 березня група бійців в обхід через лісосмугу, що розділяє поля між Новоселівкою і Федорівкою, а потім через лісок, що підступає до залізниці, зайшла в тил бронепоїзда і примусила міномети змовкнути. Цим було забезпечено наступ бійців 25-ої дивізії на село.

У розпал боїв за Новоселівку здійснив свій подвиг житель села Микола Кисіль. 1941–го його не взяли до війська через юний вік. Коли ж наші почали бої за визволення рідної Новоселівки, Микола з трофейного ворожого кулемета обстрілював позиції ворога і загинув смертю хоробрих.

29 березня стрілецький полк 89-ї стрілецької дивізії, яким керував О.М. Потьомкін, вийшов на рубіж шосейної дороги Балта-Котовськ. Бої проходили у складних умовах: йшов мокрий сніг, все затягувалося туманом, дороги - розбиті. Навіть танки грузли в болоті, а гармати переносили на руках.

30 березня від нацистських загарбників були звільнені Соболівка, Великий Фонтан, Гидерим, Домниця, Затишшя, Любомирка, Климентове, Затишшя, Качурівка, Липецьке.       

31 березня були вигнані нацисти з сіл Новоселівка, М. Кіндратівка, Станіславка і Нестоїта.

За спогадами нашого земляка, ветерана Другої Світової війни Івана Микитовича Бенги, який звільняв села нашого району і місто Подільськ (Котовськ), 103 гвардійський полк першої повітряно-десантної дивізії отримав наказ і в три години ночі почався наступ. А перед цим 6 розвідників, серед яких був і Іван Бенга, підірвали залізничну колію між Чубівкою і Подільськом (Котовськом), щоб ворог не міг переправити підкріплення з півдня.

Іван Микитович розповідав: «На підступах до Котовська в селі Глибочок був запеклий бій. Там скупчилася велика кількість німецьких танків. З міста по наступаючим вела вогонь артилерія. Це був їх основний заступ. В самому місті фашисти такого опору не чинили, не рахуючи військового містечка, де ворог укріпився в багатоповерхових будинках. Вранці наші відкрили гарматний вогонь. Стріляла батарея старшого лейтенанта Є. Ашмаркіна. Через кілька годин перші поверхи були захоплені нашими бійцями, по верхнім били гарматними снарядами».         

31 березня радянські війська оволоділи Подільськом (Котовськом) повністю і продовжили наступ в бік Красних Окон.

1 квітня були звільнені села Романівка та Гонората.

2 квітня 1944 року радянські війська вибили ворога з села Мардарівка. У цих боях відзначились 348-ий гвардійський ордена Кутузова стрілецький полк, 16-та мехбригада та інші частини.

76 років тому під кулями, у гуркоті вибухів, по розбитих воєнних дорогах прийшло до нас довгоочікуване звільнення. Немає вже в живих тих мужніх бійців, що звільняли Подільщину (Котовщину), але вони назавжди залишаться в нашій пам’яті зразками мужності і героїзму.

Над мирним небом Подільщини (Котовщини) височіють пам’ятники воїнам, які полягли в боях за визволення району, і вдячні нащадки з квітами збираються біля них, щоб віддати шану нашим визволителям.

 

 

 Наші визволителі