Шкільний музей Нестоїтської ЗОШ І – ІІІ ступенів
 Невід’ємною частиною патріотичного виховання в Нестоїтській ЗОШ І-ІІІ ступенів є робота створеного при школі краєзнавчого музею. У своїй діяльності музей керується Законом України "Про музеї та музейну справу", нормативними документами Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтв України, Положенням про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України.
Мета діяльності музею - залучення молодого покоління до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, формування освіченої творчої особистості та сприяння відродженню і розбудові національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави.
Шкільний краєзнавчий музей – це невеличка енциклопедія про наш рідний край, який вивчали вчені Одеси, Києва, С-Петербурга.
Розділи музею:
1.Археологічні знахідки на території нашого краю.
2. Кріпацтво в с. Нестоїта.
3. Предмети побуту та культури.
4. Початок нового життя.
5. Друга Світова війна.
6. Нумізматика.
7. Сучасне життя.
 Матеріал музею виховує і пробуджує почуття і повагу до рідного краю, відновлює зв'язок поколінь і нагадує про славні революційні, бойові і трудові традиції односельчан.
Тривалий час музей підтримував зв'язок з Одеським археологічним музеєм, палеонтологічним музеєм при університеті (один із кращих в Європі), Тульчинським Болградським, Кишинівським, Подільським (Котовським) музеями. Сьогодні, на жаль, деякі з цих зв’язків втрачені.
Археологічні знахідки на території нашого краю
Цей розділ є найцікавішим і багатим експонатами. Тут є зуб-уламок мамонта (50-60 млн. р. тому), челюсті носорога (15-20 млн. р.), які знайшов і зберіг мешканець села Нестоїта тракторист Григорій Ладиженський.
Є в музеї експонати трипільської культури ІV тис. р. до н.е., скелет людини черняхівської культури ІІ ст. н.е. Розкопки провели археологи м. Одеси (мабуть, перші в р-ні). Є матеріали грецької і римської культури, грецької колонії Георгіппія (Анапа), амфора Київської Русі ХІ ст., пергамент. Частина експонатів знаходиться в музеї Одеси, а – 30 на обліку.
Кріпацтво в с. Нестоїта
 Даний розділ яскраво представляє діарама «Кріпацтво в Нестоїті». До революції 1917 року 18 тисяч десятин землі навколо села та й воно саме належало пану Юревичу. Про те, що в селі було кріпацтво сьогодні нагадує частина села, що здавна називалась «Кріпаки».
Головним знаряддям для обробітку землі були дерев’яна соха, рало. В музеї можна побачити ярмо для волів ХІХ ст. , дерев’яне корито того ж періоду. Солом’яна корзина служила для збереження зерна. Соломинка та кукурудзосаджалка являються рідкісними експонатами (кукурудзосаджалка знаходиться на обласному обліку). Також тут можна побачити бательню для обробітку льону, ваги ХІХ ст.
В роки кріпацтва сотні мешканців села голодували, бо хліба ледве вистачало до Різдва. Нестоїтських селян душили податками, ніяких політичних прав вони не мали. Організованих виступів проти царя і поміщиків не було, але відмічалось невдоволення реформою 1861 р. Яскравою ілюстрацією до цього періоду являються представлені в експозиції кайдани для рук та ніг.
В маєтку пана працювало 150 людей. В мисливському будиночку до 1917 року жив управляючий пана. В 1921 році в ньому розмістився Бірзульський дитячий будинок, який проіснував до 1936 року. З 1936 року почала функціонувати 7-річна школа з українською мовою викладання, потім гуртожиток для дітей з ближніх сіл, які навчались в Нестоїтській школі. Нині в цьому будинку розташовується сільська рада.
В панському будинку з 1930 р. почала функціонувати дільнична лікарня.
Предмети побуту та культури
 Розділ теж багатий на експонати та експозиції. Серед них - предмети побуту та культури. Один з них - унікальна книга – рукопис ХV століття з водяними знаками.
До революції 1917 року с. Нестоїта була центром волості, а землі були власністю пана Юревича. Селяни часто повставали. Так в 1905 р. староста викликав козаків з Бірзули для наведення порядку. Сьогодні в музеї зберігаються документи тих часів – оригінали: г. «Искра» №1 1900 року; про Столипінську реформу і заснування сіл Карпешти, Бурилове, Станіславка; грамоти і свідоцтво церковно – приходської школи міста Балта 1915 року. Є матеріал про Суворова О.В. і декабристів.
Початок нового життя
Особливу увагу привертає експозиція та експонати про Г.І.Котовського, почесного члена Нестоїтської сільської Ради. Є фотографії і автографи будьонівці Басистого К.В. с. Ясеново, учасника громадянської війни Церковнюка, який був в бригаді Котовського (с. М.Кондратівка).
В 1921 р. Бірзульський дитячий будинок перевели в Нестоїту, в інтернат. До речі, інтернат та лікарня побудовані в 1903р і є архітектурною прикрасою села.
В селі була своя трактористка Ангеліна – Сторож М.І., яка в 1935 році була делегатом передовиків у Москві від Одеської області. В 1929 році в селі був утворений 1-й колгосп «Рози Люксембург», в 1932 році - утворені перші МТС в Бірзулі, Борщах і в Нестоїті. В 30-х р. було 10 колгоспів: Ілліча, Котовського, Сталіна, Фрунзе та інші. В 1957 році вони були об’єднані в один колгосп «Дружба народів»
Музей зберігає матеріали про Білоконя Р.М. (с.Климентове) і Ковальова (с.Романівка), які були головами ревкомів, і по-звірячому їх вбили.
Друга Світова війна війна
 Цей розділ об’єднує експонати різного характеру: речові і писемні. Зберігається в музеї оригінал листа-карточки із німецького концтабору в село, листівки, які скидали нацистські окупанти.
Розділ містить гільзи, каски, атлас офіцера, є сумка німецького офіцера, фляги для води (одна з них містить дірку від кулі). Також в цьому розділі зберігається земля з міст-героїв Києва, Одеси, Сталінграда.
Окупаційний режим тривав 965 днів. Окупанти грабували, знущались та переслідували людей, встановлювали кулачну і палочну дисципліну. Особливою жорстокістю відзначився єфрейтор Тодоряну. Добра третина селян зазнала його канчука та кулака. Жорстокість режиму підтверджує гак, який використовували для катування партизанів та підпільників.
Воїнам, які загинули під час Другої Світової війни (а їх – 300) в центрі села в 1975 році збудовано пам’ятник «Скорботна мати».
Була в селі і цікава реліквія – годинник-куранти, які змайстрував умілець 30-х років Стопчинський Іван Никонович, а після війни реєстрував його син Борис Іванович. Але, на жаль, до цього часу вони не збереглися.
Нумізматика
 У розділі «Нумізматика» представлені монети та паперові гроші різних епох та держав. Монети Російської імперії, радянського часу, монети королівської Румунії, які курсували на території Одещини під час румунської окупації. Грошові знаки з Болгарії, Туреччини, Югославії, Німеччини та інших держав.
В музеї зберігаються автографи 3-х кращих олімпійських чемпіонів світу: Ірини Родніної, Олександра Зайцева; учасника «матчу смерті» 1942 року Гончаренка Макара Михайловича, героя громадянської війни, орденоносця Церковнюк Д.С., автограф ув’язненої концтабору Колеснікової Ніни Прохорівни.
Сучасне життя
Багато змінилося в селі після війни. Жителі с.Нестоїта брали участь в усіх подіях, що відбувалися. Так Царан Я.А. учасник російсько – японської війни (1904 – 05рр.), який згадував про події на крейсері «Варяг». Потім він був старостою за пана Юревича, сільчани приймали участь в революціях, війнах, на освоєнні цілини, будівництві Баму і закордонних подіях.
Через село протікає невеличка річка Тростянець, яка несе свої води в р. Ягорлик і Дністер, і в Чорне море. В музеї зберігається фотографія моста через залізницю (м. Котовськ), який розібрали (один із унікальних в Україні), автографи зірок київського «Динамо», олімпійського вогню 1980 року м. Бельци, сина і дочки Котовського Г.І., дочки Антонова – Овсієнка, грецького ансамблю «Бузуки» та інші.
 Музей відвідали гості із міст Подільська (Котовська), Одеси, Києва, Миколаївської області, Молдови, Румунії і навіть з діаспори Англії (Петро Павлович) , які залишили свої записи на згадку.
Про село Нестоїта писали в газетах, місцевій та обласній, а про розкопки журнал «Археологические памятники стезей Поднестровья и Подунавья» (1989 г.)
Тривалий час шкільним музеєм опікувався вчитель історії Тишкул Василь Ілліч.
За матеріалами, зібраними школярами села Нестоїта
| 
