Полянін Руслан
Полянін Руслан Сергійович народився 31 травня 1980 року в місті Котовськ (нині — Подільськ), Одеської області. Навчався у школі №6, яка сьогодні має статус шостого ліцею. Після завершення навчання здобув спеціальність слюсаря-зварювальника.
У мирному житті працював за фахом у Виробничому підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Подільськ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». За роки роботи зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, відповідальний працівник із «золотими руками».
Руслан Сергійович самостійно виховував трьох дітей. Був турботливим батьком, добрим другом і надійною опорою для рідних. Будував плани на майбутнє, яким, на жаль, не судилося здійснитися.
У 2017 році Руслан став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил. Брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО/ООС. Із початком повномасштабного вторгнення разом із побратимами стримував наступ ворога на Херсонщині.
Його бойовий шлях — приклад мужності, незламності та самопожертви. Руслан пройшов найгарячіші ділянки фронту: Донецьку область (міста - Маріуполь, Щастя, Бахмут, Авдіївка, Покровськ), Луганську та Херсонську області. Попри отримані поранення, після відновлення він щоразу повертався на передову до своїх бойових побратимів.
За проявлену мужність, хоробрість і незламність у боях з російськими окупантами Руслан Сергійович був удостоєний низки нагород. Найвищою з них стала Відзнака “Золотий хрест” від Головнокомандувача Збройних Сил України.
Серед інших нагород:
• Медаль «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ» (Всеукраїнське об’єднання «Країна»)
• Хрест «ЧЕСТЬ і СЛАВА» (Всеукраїнське об’єднання «Країна»)
• Медаль «ЗА НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ» (Всеукраїнське об’єднання «Країна»)
• Нагрудний знак «Сержантський корпус» 11 ОМПБ «Київська Русь»
• Нагрудний знак «11 батальйону Київська Русь»
6 серпня 2025 року Руслан Сергійович отримав тяжке поранення внаслідок ворожого удару FPV-дроном з боку російських окупантів поблизу населеного пункту Мар’ївка Дніпропетровської області. Попри зусилля медиків, 12 серпня 2025 року його серце зупинилося.
У Героя залишилися троє дітей, батьки, брат і сестра.
