Одвічні скарби Подільщини (Котовщини)
Надгробний камінь (село Стара Кульна) XVI - XVII ст. Написи на камені майже зруйновані часом, але те, що захоронення християнське, не викликає сумніву. На камені вибиті хрести та невідомі знаки.
Кам'яні хрести, кінець XVIII століття, село Нестоїта
![]() 
Кам`яна скульптура другої половини XIX століття, встановлена на могилі православного служителя в селі Нестоїта. Хрест був виготовлений з граніту в Санкт-Петербурзі. Ручна робота. Вага – до 10 тон. На скульптурі викарбовані слова на церковнослов’янській мові: «Здесь покоится прах священноиерея Анания Волянскаго, скончавшегося 1877 г., м. сен. 26-го дня на 51 году жизни. Мир праху твоему добрый наш отец».
Свято-Покровська православна церква, село Качурівка. Історія виникнення православного храму в селі Качурівка бере свій початок ще на початку XVIII століття. Спочатку це була невеличка капличка, де молилися селяни. По мірі того, як старіла каплиця, виникла ідея збудувати поряд цегляну церкву. Будували всім миром. В цементну суміш додавали курячі яйця, завдячуючи цьому церква стоїть по сьогодні. А поруч з церквою в той же час було збудовано ще одне приміщення - церковно-приходська школа. Там було дві кімнати для чотирьох класів і кімната для священника. Зараз в приміщенні знаходиться сільська бібліотека, а церква не функціонує.
Храм святого Архангела Михайла, село Липецьке 1 частина, є одним з найстаріших храмів півночі Одеської області. Освячений храм був 21 листопада 1806 року. Одначе дзвіниця храму, яку в народі називають "клопотница" від слова "клопот" - колокол (молд.), набагато старша. Товщина стін храму в деяких місцях досягає півтора метри, вікна вузькі і знаходяться високо над землею, що говорить про те, що храм одночасно був фортецею, щоб захищатись від войовничого Кримського Ханства. За весь час існування храм не припиняв своєї роботи.
В криниці, викопаній по благословінню о.Феодосія, забило настільки сильне джерело, що і в наш час неможливо його викачати навіть за допомогою пожежного насосу, ввімкненого на повну потужність. А вода з криниці має чудовий смак і лікувальні властивості для людей, які страждають захворюваннями шлунка. Якщо набрати її навіть неосвяченою, довгий час стоїть і не псується.
Будинок школи-інтернату станції Борщі був збудований в другій половині XIX століття як конюшні для розведення племінних коней. Згодом його перебудували і розмістили в ньому дитячий будинок для безпритульних дітей.
Будинок пана Маслинського, село Вишневе. Будівля з понад сторічною історією побудована ще у дев’ятнадцятому столітті. Побудував цей будинок поміщик Унтилов, який після реформи 1861 року придбав ці землі у пана Кіндрацького. Будинок має форму хреста з баштою, на який був встановлений флюгер. Після смерті своєї дружини у 1906 році поміщик Унтилов продав будинок пану Маслинському. За понад століття будівля маєтку пережила багато змін. В різні часи в ній розміщувались і лікарня, і школа і, навіть, інтернат. А ось о 1986 році панська будівля спорожніла.
Будинок керуючого графа Борщевського, село Борщі. Будинок, де проживав керуючий графа Борщевського, був збудований в 1902 році (на даху є рік будівництва). Під дахом будинку вмурований геральдичний знак "S i C".
Будинок пана Комарницького, село Велика Кіндратівка. Землями теперішнього села В. Кіндратівка володіли два пана: пан Кіндрацький та пан Комарницький. Найпрекрасніше місце в селі стало місцем побудови великого та гарного будинку пана Комарницького. Біля будинку був розбитий сад, саджанці для якого пан особисто привозив з різних куточків світу. Будівництво закінчилось в 1905 році. Внизу помістя знаходилась брама, біля неї - два фонтани, біля будинку - ще один. А з криниці біля будинку, де зараз знаходиться сад, люди й досі беруть воду. В 1963 в приміщенні відреконструйованого будинку відкрили сільську школу.
Будинок пана Юревича, село Нестоїта. Кам'яний будинок пана Юревича був збудований в кінці XIX століття. Сам пан мешкав у Франції, навідувався в маєток двічі на рік. З 1930 року в панському будинку була облаштована дільнична лікарня, яка обслуговувала жителів Нестоїта та сусідніх сіл.
Мисливський будинок пана Юревича в селі Нестоїта побудований в кінці XIX століття. В цьому будинку проживав керуючий пана до 1917 року. З 1921 року тут розміщувався Бірзульський дитячий будинок. З 1936 року - семирічна школа. Сьогодні в ньому розташована сільська рада.
Школа села Гидерим. Перша школа в селі Гидерим - церковно-приходська, працювала з 1887 року. У 1908-1912 роках царська земська управа побудувала школу, де і нині вчаться діти.
Підземний монастир "Райський сад", село Казбеки (Куйбишевське). На початку XX століття в трьох кілометрах південніше від села Липецького ієромонах Інокентій (Іван Левізор) заснував монастир - "Райський сад".
Було побудовано багато приміщень, а також 90 підземних келій, в яких можна було розмістити 5 тисяч чоловік. На місці монастиря залишилася церква і поставлена каплиця. Про ті далекі часи нагадує твір одеського письменника Леся Гоміна "Голгофа". Сьогодні на місці монастиря ведуться розкопки, відновлюються підземні печери.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці, село Федорівка. Окрасою села Федорівка та одночасно пам'яткою району є храм Різдва Пресвятої Богородиці. Закладка першого каменю для будівництва храму відбулась у 1906 році. За іншими даними – у 2012 році. Будівництво очолив земський архітектор Мельник. І вже 21 вересня 1914 року її освятили на честь Різдва Богородиці. У роки богоборчества храм був зруйнований, а потім відновлений. Люди старшого покоління стверджують, що храм якимось чином пов'язаний з підземним монастирем в селі Куйбишевське і, навіть, існує підземний хід, що їх з'єднує.
Церква Успіння села Нестоїта відома з 1748 року; перетворена з уніатської церкви на православну в 1794 році. Церква, яка існувала до 1818 року була дерев’яна, схожа на хату з очеретяним дахом. В 1818 році була розібрана через ветхість. Нова кам’яна церква Успіння будувалась на кошти парафіян і власниці села Мошинської з 1818 по 1833 роки. Будівництво обійшлось в 18000 карбованців. Іконостас двохярусний, написаний в 1892 році, вартість 900 карбованців. Ремонтувалась ця церква в 1875, 1888 та 1898 роках. Церковної землі в приході було 79 десятин. В 1935 році церква була зруйнована більшовиками, які знищили навіть фундамент. В 1996 році по благословенню Владики Агафангела, знову був відкритий прихід, служіння Богу і людям ніс прт. Василій Цуркан. В 2010 році прозвучали слова літургії в новому, відновленому храмі.
Свято-Миколаївська церква в селі Перешори. Кошти на будівництво церкви виділила родина Чикаленко у 20-30 роки 19 століття. Будувалася церква з цегли, яку виготовляли біля неї з місцевого матеріалу. Будували всім селом: у вихідні дні всі його жителі збиралися на будівництво. У 1962 році церкву закрили, а сама будівля церкви проіснувала до 1985 року, коли силами місцевої військової частини її було зруйновано. Однак будували церкву добротно, тому повністю будівлю зруйнувати так і не вдалося. І зараз по дорозі з Мардарівка в Перешори можна побачити її величні руїни.
Подільський район (Котовський): храми, що зникли
За адміністративним поділом XVI ст. - Брацлавський повіт.
За адміністративним поділом XIX ст. - Балтський повіт.
За адміністративним поділом XX ст. - Котовський район.
Село Борщі - названо від першого поселенця - Борща. Засновано в кінці 18 століття. В документі 1750 року зафіксована назва села Готари (молдавське слово "готар" означає "границя"). Церква Успіння (заснована в 1750 р.). Церква Успіння відома з 1793 р.; перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Церква Успіння згадана у презенті Станіслава Любомирського 1750 р. В 1777 р. збудована нова церква на новому місці - дерев'яна, дах - солом'яний. Нова кам'яна церква Успіння збудована на тому ж самому місці в 1820 році. В 1876 - 1877 рр. прибудована дзвіниця, в 1897 р. - західний притвор. Церкви нема.
Село Глибочок. Церква Різдва Богородиці (заснована в 1868 р.) Церква Різдва Богородиці – кам’яна хрещата, з одним дерев’яним куполом, збудована в 1868 р. Приписана до с.Любомирка.
Село Гонората - звалось також Перешори (молдавське слово "перешори" означає маленькі дикі грушові дерева). Церква св. Миколи (заснована в 1780 р.). Церква св. Миколи відома з 1780 р.; перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Церкви нема.
Село Домниця - засновано нібито у 2 п.17 ст. якоюсь молдаванкою на ім’я Домникія, яка займалась скотарством. Церква св. Дмитра (заснована в 1780 р.) Проіснувала до 1860 р. Нова церква св. Дмитра збудована в 1859 р., новий іконостас - 1890 р. Церкви нема.
Село Коси має 2 пояснення назви: 1. від отамана розбійників Косого, який буцімто переховувався у місцевих густих лісах; 2. від косогорів, на яких розташоване село. Церква Покрови (заснована в 1780 р.).Церква Покрови перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Церква була в 1890-х рр. Була дерев’яна каплиця; нова церква Покрови збудована в 1867 р. – кам’яна, дах залізний. Церкви нема.
Село Ксьондзівка, нині Дібровка - названо буцімто від ксьондза з Балти, який мав тут землі. Церква Покрови (заснована в 1765 р.).Перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Маленька церква із солом’яним дахом збудована на п.19 ст. З 1820 р. не використовувалась. Нова кам’яна церква Покрови збудована в 1815 – 1832 рр., новий іконостас 1896 р.
Село Кульна, нині Стара Кульна - засноване в 2 п.18 ст., названо від молдавського слова "колуні" – "дикі коні", які тут буцімто водились. Церква Різдва Богородиці (заснована в 1834 р.). Нова кам’яна церква Різдва Богородиці збудована в 1834 р. біля старої церкви. Кам’яна дзвіниця прибудована в 1856 р. Церкви нема. Церква св. Миколи (заснована в 1798 р.), була уніатською. Власник села князь Любомирський відняв її в уніатського попа через його недбалість, і віддав православному попу. Церква була дерев’яна. Зникла в 1830 році.
Село Любомирка - назва – від імені власників (Любомирських). Церква св. Олександра Невського (заснована в 1855 р.). Кам’яна хрещата одноверха. Ремонт 1875 р. Ікона божої матері грецького письма 1774 р. Церкви нема.
Церква св. Онуфрія (заснована в 1785 р.). Перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Церква св. Онуфрія – дерев’яна на кам’яному фундаменті; згоріла в 1821 р.
Церква Усікновення глави Іоана Предтечі (заснована в 1846 р.).Збудована на цвинтарі в 1846 р.
Село Нестоїта - назва – від молдавського слова "містуіт", яке означає "змішування". Засноване десь на п.18 ст. молдаванами. Церква Успіння (заснована в 1748 р.). Перетворена з уніатської на православну в 1794 р. Церква, яка існувала до 1818 р., була дерев’яна, схожа на хату, дах очеретяний. В 1818 р. вона розібрана через ветхість.
(матеріал з довідника М. І. Жарких "Храми Поділля". - Київ, 2007)
В селі Бірзула існувала церква, побудована ще в 1790-х роках, яка називалась Іоано-Богословська. В Подільському краєзнавчому музеї збереглися фотографії церкви і хреста на кладовищі біля церкви, датовані 1941 роком.
 
 Церква Успіння Пресвятої Богородиці знаходилась на станції Бірзула в другій половині XIX століття. Вона була побудована на кошти, зібрані службовцями Південно-Західних залізничних доріг з нагоди чудового спасіння 17 жовтня 1988 року імператора Олександра III та його родини (за матеріалами Иллюстрированного путеводителя по Юго-Западным казенным железным дорогам / Сост. П. А. Андреев. ‒ К., 1898. ‒ 640 с.)
| 
