Спортсмени Подільщини (Котовщини)
Мельниченко Віктор Олександрович
Шахові задачі та етюди прийнято називати поезією стародавньої гри, а укладачів «головоломок» на чорно-білих полях - композиторами. Наш відомий земляк, Віктор Олександрович Мельниченко, півстоліття входив до світової еліти творців творінь, що прикрасили скарбницю шахової композиції.
У середині минулого століття шахи для сільської дітвори були в дивину. Тому лише в 14 років, після переїзду батьків до колишній райцентр Цебрикове, Віктор Мельниченко освоїв правила шахової гри. У бібліотеці він виявив книгу - збірник задач, ретельно пропрацював всі рішення, помилкові сліди, термінологію. Перед підлітком відкрився світ, де в тісній єдності панували логіка, фантазія, математичний розрахунок, що дозволяли втілювати на дошці красиві, на перший погляд, неймовірні задуми полонення чорних королів.
Мельниченко не тільки самостійно освоїв теоретичні канони, але й взявся втілювати свої дерзновенні задуми. Чи міг уявити десятикласник Цебриківський середньої школи, завершивши шліфовку своєї першої композиції, що через неповних три роки його двоходівка буде визнана кращою в командній першості СРСР, а по закінченні ряду років він стане одним з авторів ноухау, піонером реалізації української, одеської та інших тем в композиції, досі активно розроблюваних композиторським співтовариством світу.
Закінчивши англійське відділення факультету романо-германьских мов Одеського держуніверситету ім. Мечникова, Віктор Мельниченко трудився перекладачем на будівництві Асуанської греблі на річці Ніл в Єгипті. Після повернення на батьківщину зайнявся журналістикою - спочатку в Роздільній, потім очолював редакції газет в Балті і в Котовську. Свій творчий потенціал Віктор Олександрович протягом життя успішно втілював на двох аренах - в газеті і на шахівниці, в композиції. Він склав більше 700 завдань, зазначених на численних конкурсах, особистих і командних першостях в Україні, колишньому СРСР і за кордоном. Став володарем вищих спортивних досягнень і регалій: чемпіоном СРСР, п'ятикратним чемпіоном України, чотириразовим чемпіоном світу в командних першостях, отримав звання майстра ФІДЕ, гросмейстера України, заслуженого майстра спорту, міжнародного арбітра з шахової композиції.
Перу Віктора Мельниченка належать півтора десятка книг по композиції, ряд теоретичних публікацій у журналах різних країн, у тому числі актуальні дискусійні цикли спільних статей з видатним композитором сучасності Валентином Федоровичем Руденко. Ці видання та статті ще довго будуть привертати увагу професіоналів, а також сприяти становленню нових поколінь укладачів в Україні.
Невблаганна смерть обірвала життя В.А. Мельниченка в лютому 2009 року, не дозволивши втілити багато художньо зрілі задуми на шахівниці і пов'язані з композицією дослідження.
Після відходу на пенсію Віктор Олександрович трудився тренером в Подільському (Котовському) шахово-шашковому клубі, залучав до нестаріючої грі молодь. Тому Одеська обласна організація Національної спілки журналістів (голова Юрій Работін) звернулася до керівництва міста Котовська з пропозицією увічнити ім'я та досягнення видного українського шахового композитора, встановивши меморіальну дошку. Журналістська ініціатива була підтримана. Пам'ятний знак був виготовлений в Одесі, його оплатив підприємець В.Ф. Новиков.
5 серпня - в день народження В.А. Мельниченка - меморіальна дошка була відкрита на будівлі шахового клубу. У церемонії взяли участь перший заступник міського голови Котовська М.В. Мазур, дочка Мельниченка Олена Вікторівна, друзі композитора, журналісти з Одеси, Подільська (Котовська), Балти, учасники шахового турніру меморіала Віктора Мельниченка.
На відкритті було оголошено лист котовчанам багаторазового чемпіона світу з шахів Анатолія Карпова, в якому, зокрема, сказано: «Віктор Олександрович все своє життя присвятив служінню мистецтву шахів, і я повністю підтримую ініціативу щодо увічнення пам'яті В. Мельниченка. Установка пам'ятної дошки - знак доброї волі, поваги до попередніх поколінь, віддання належної пам'яті заслуженому людині».
Анатолій Глущак, літератор
Самойленко Володимир Григорович
Самойленко Володимир Григорович, мешканець села Новоселівка Подільського (Котовського) району, народився 27 липня 1949 року в місті Ленінськ-Кузнецький, Кемеровської області, Росія. З чотирьох років захоплювався лижним спортом, з чотирнадцяти - велоспортом. До Новоселівки приїхав завдяки тренеру Буднікову В.М в 1974 році. Завдяки йому ж і змінив свій інтерес до лиж на велосипед. Захоплюючись цим видом спорту і приймаючи участь в змаганнях, об’їздив увесь Радянський Союз.
Серед спортсменів набув прізвисько «Гнилой». Цьому послужила традиція - перед змаганнями спортсмени між собою шуткували: «Та зараз Самойленко виграє змагання». «Хлопці, та я ж «гнилой и кашляю», - усміхаючись відповідав Володимир Григорович.
Молодший син, Самойленко Сергій Володимирович, 1984 року народження, теж захопився велоспортом і завдяки батьковим старанням досяг чи малих успіхів. Так в свій час, ним був поставлений рекорд серед юніорів. Син Сергій трагічно загинув при тренуваннях. Велосипед, на якому був поставлений рекорд, і досі зберігається Володимиром Григоровичем.
І здавалося горе утрати сина, могло б змінити все в житті цієї мужньої людини, а саме відношення до цього виду спорту, але Володимир Григорович знайшов в собі сили. Незважаючи на свій пенсійний вік, він і зараз приймає участь в обласних показових змаганнях та показує відмінні результати на заздрість молодим спортсменам.
Володимир Григорович говорить: «Я бегаю за здоровьем на велосипеде. Поездки на велосипеде в сочетании с утренней гимнастикой, ходьбой и другими физическими упражнениями – отличное средство для укрепления здоровья и сохранения бодрости. Если ты серьезно увлекся велосипедом и стремишься достичь космических скоростей - поступи в спортивную школу или велосипедную секцию спортивного общества. Если же ты предпочитаешь изучать историю нашей страны, любишь природу своего края - займись велосипедным туризмом».
« Счастливых вам поездок!» - ось таке побажання людини-легенди села Новоселівка, майстра велосипедного спорту.
