| Історія села Велика Кіндратівка
 Велика Кіндратівка – село, підпорядковане Качурівському старостинському округу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, розташоване на південних схилах Волино-Подільської височини, знаходиться на північному заході Одеської області, на відстані 25 км від районного центра – міста Подільськ. За 4 км від села проходить шосе Полтава – Київ.
Цей край почав заселятися ще з ХVІІІ ст. Пейзаж місцевості був ідеальним і цим притягував покупців земель. Першим придбав ці землі чиновник з міста Одеси – пан Камарніцький. Тут ним була збудована дача, а згодом розорювалися поля і створилося господарство, яке потребувало робочої сили. Так з часом утворилося село.
 В книжці «Историко-хронологическое описание церквей епархии Херсонской и Таврической», Одесса, 1848, с.55, записано: «1825 год. Село Кондратовка, Иоанно-Богословская церковь, кам. Ананьевского уезда: До построения сей церкви был здесь молитвенный дом, который существовал не более 8 лет". Починаючи з 1865 року в селі існувала школа з 18 учнів чоловічої статі.
Пан Комарницький, який мешкав у місті Одеса і приїжджав тільки влітку, всі справи, пов’язані з господарством, довіряв своєму вірному приказчику – Кондрацькому. З часом Комарницький вирішив постійно жити в Одесі і продав землі, на яких сьогодні знаходиться село Велика Кіндратівка, прикажчику Кондрацькому. "Кондрацький виявився турботливим господарем. За цей час його управління село швидко розвивалося: збудувався міст через річку, церква, особлива увага приділялася саду, який став місцевою окрасою. За заслуги Кондрацького перед сільським населенням село назвали на його честь.
 Згодом село стало волосним центром - адміністративно-територіальною одиницею Ананьївського повіту Херсонської губернії.
Станом на 1886 рік Кондратська волость складалася з 18 поселень, 18 сільських громад. Найбільші поселення волості: Кіндратівка — колишнє державне село за 15 верст від повітового міста, за 8 верст — залізнична станція: 34 особи, 8 дворів, православна церква. До волості входило село Качурівка — колишнє власницьке з 28 осібами, 5-ма дворами, православною церквою, Перешори — колишнє власницьке село з 73 особами, 16-ма дворами, православною церквою ( за картою “губерній Херсонской и Подольской, печатано въ 1910 г.” за даними 1869 року село має назву Кондратскоє)
З часом назва села змінилася на Велику Кіндратівку і до 1921 року відносилось до Ананіївського повіту, Херсонської губернії.
 Окрасою села Велика Кіндратівка і досі залишається сад-парк, який був насаджений в другій половині ХІХ ст. і є німим свідком всіх подій, що відбувалися на протязі століть. Користуючись даними енциклопедичного словника Брокгауза и Ефрона стало відомо, що при посадці саду власник закупив саджанці з Одеського Ботанічного саду.
В саду зібрана неймовірно гарна колекція дерев. Тут росте найбільший дуб нашої місцевості, об’єм стовбура якого досягає три з половиною метри, зустрічаються також рідкісні види ялин та сосон, височезні ялини та клени, акації, кущі скумпій та туй.
В озелененні саду надзвичайно ціниться клен величний, привезений з Кавказу. Це велетенське дерево з широкою крислатою кроною, крилатки якого під час достигання стають рожевими і дуже прикрашають віти, вкриті світло-зеленим листям. Насіння клена перед сівбою стратифікують протягом 2-3 місяців. Клен вибагливий до родючості та вологості ґрунту, росте у затінку.
З невисоких дерев і кущів є чимало представників північно-американців: скажімо, маслина срібляста. Коли бачиш деревце з сріблястим листям на фоні зеленого масиву, спершу навіть не віриться, що таке може бути, - маслинка просто світиться серед інших рослин.
Ростуть тут і дуби- довгожителі. Їх небагато, але їм понад 100 років. Цікаво, що на відміну від більшості дерев, дуб росте повільно. За рік він підростає лише на півметра, а стовбур його потовщується на 1-2 сантиметри. Та й мужніє дуб надто повільно- часом не вистачає й віку цілого покоління, щоб виростити його до повноліття. Лише на двадцять п’ятому-тридцятому році вперше з’являться в нього квіточки, а за ними первістки-жолуді. А в повну силу входить після того, як проживе своїх перших сто років. Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. І так хочеться, щоб і дуби, які ще не знищені, в саду залишалися жити й далі для краси й історії.
Біла акація – одна з найпоширеніших у саду. Вона теж заморська переселенка з Північної Америки. Акація невибаглива, добре приживається. Корені її сягають на всі боки від стовбурів на 25 – 35 метрів, а стрижневий її корінь заглиблюється у ґрунт на 5 – 7 метрів. Ясенів у саду багато, вони мають своє значення. Взимку сад прикрашають сосни, біля панського будинку стелиться вічнозелений барвінок.
Серед густого насадження Великокіндратівського саду-парку знаходиться будівля колишнього панського дому (теперішньої школи).
Спереду будівлі розташов ана звичайна, на перший погляд, клумба, приблизно з того часу, що і сама будівля. Ця клумба є фонтаном у минулому. Форма фонтану була дуже цікавою, двоповерховою, з витонченими скульптурами, вода перекачувалася до нього з природного насосу, який був розташований в криниці біля будинку і задіювався сезонним перепадом води, через трубу, що знаходилась під землею. На жаль, тепер усе це зруйновано, і з цілої системи водопостачання залишилася лише кам’яна основа, якій тепер знайшли інше призначення.
 Сама будівля панської дачі збудована у 1905 році з червоної цегли і чудово гармонує з навколишнім насадженням. В архітектурі маєтку відчувається талант майстра.
Під час війни 1940-1945 рр. в приміщенні панського дому було зосереджено шпиталь для німецької армії, пізніше – школа (за споминами Пономаренко П. С.)
"І ще однією знахідкою, яку нам вдалося відшукати за допомогою найстаршої мешканки цього краю, – Вітрук (Лапчук) Є.Г. стала надгробна плита з біло-блакитного мармуру. Розмір приблизно 8,80 м і 0,50 м, надпис зроблений старослов’янською мовою: «Прахъ Евгеній Рогбакъ Урожденний Кондрацкой». Євгеній Рогбак швидше за все був онуком пана Кондрацького, дочка якого вийшла заміж за німця" - пишуть місцеві краєзнавчі.
За матеріалами місцевих краєзнавців
| |
