Публічна бібліотека імені Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради
Меню сайту
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту

Історія села Велика Кіндратівка

 

     Велика Кіндратівка – село, підпорядковане Качурівському старостинському округу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, розташоване на південних схилах Волино-Подільської височини, знаходиться на північному заході Одеської області, на відстані 25 км від районного центра – міста  Подільськ. За 4 км від села проходить шосе Полтава – Київ.

  Цей край почав заселятися ще з ХVІІІ ст.  Пейзаж місцевості був ідеальним і цим притягував покупців земель. Першим придбав ці землі чиновник з міста Одеси – пан Камарніцький. Тут ним була збудована дача, а згодом розорювалися поля і створилося господарство, яке потребувало робочої сили. Так з часом утворилося село.

В книжці «Историко-хронологическое  описание  церквей   епархии  Херсонской  и  Таврической»,  Одесса,  1848,  с.55,   записано:  «1825  год.  Село  Кондратовка,  Иоанно-Богословская  церковь,  кам.  Ананьевского  уезда:  До  построения  сей  церкви  был  здесь  молитвенный  дом,  который  существовал  не более  8  лет".  Починаючи  з 1865  року  в  селі  існувала  школа  з  18  учнів  чоловічої  статі.

Пан Комарницький, який мешкав у місті Одеса і приїжджав тільки влітку, всі справи, пов’язані з господарством, довіряв своєму вірному приказчику – Кондрацькому.  З часом Комарницький вирішив постійно жити в Одесі і продав землі, на яких сьогодні знаходиться село Велика Кіндратівка, прикажчику Кондрацькому.  "Кондрацький виявився турботливим господарем. За цей час його управління село швидко розвивалося: збудувався міст через річку, церква, особлива увага приділялася саду, який став місцевою окрасою. За  заслуги Кондрацького перед сільським населенням село назвали на його честь.

 Згодом село стало волосним центром - адміністративно-територіальною одиницею Ананьївського повіту Херсонської губернії.

  Станом на 1886 рік Кондратська волость складалася з 18 поселень, 18 сільських громад. Найбільші поселення волості: Кіндратівка — колишнє державне село за 15 верст від повітового міста, за 8 верст — залізнична станція: 34 особи, 8 дворів, православна церква. До волості входило село Качурівка — колишнє власницьке з 28 осібами, 5-ма дворами, православною церквою, Перешори — колишнє власницьке село з 73 особами, 16-ма дворами, православною церквою ( за картою “губерній Херсонской и Подольской, печатано въ 1910 г.” за даними 1869 року село має назву Кондратскоє)

З часом назва села змінилася на Велику Кіндратівку і до 1921 року відносилось до Ананіївського повіту, Херсонської губернії.

 

 

 

 

 

Окрасою села Велика Кіндратівка і досі залишається сад-парк, який був насаджений в другій половині ХІХ ст. і є німим свідком всіх подій, що відбувалися на протязі століть. Користуючись даними енциклопедичного словника Брокгауза и Ефрона стало відомо, що при посадці саду власник закупив саджанці з Одеського Ботанічного саду.

 В саду зібрана неймовірно гарна колекція дерев. Тут росте найбільший дуб нашої місцевості, об’єм стовбура якого досягає три з половиною метри, зустрічаються також рідкісні види ялин та сосон, височезні ялини та клени, акації, кущі скумпій та туй.

  В озелененні саду надзвичайно ціниться клен величний, привезений з Кавказу. Це велетенське дерево з широкою крислатою кроною, крилатки якого під час достигання стають рожевими і дуже прикрашають віти, вкриті світло-зеленим листям. Насіння клена перед сівбою стратифікують протягом 2-3 місяців. Клен вибагливий до родючості та вологості ґрунту, росте у затінку.

 З невисоких дерев і кущів є чимало представників північно-американців: скажімо, маслина срібляста. Коли бачиш деревце з сріблястим листям на фоні зеленого масиву, спершу навіть не віриться, що таке може бути, - маслинка просто світиться серед інших рослин.

 

Ростуть тут і  дуби-довгожителі. Їх небагато, але їм понад 100 років. Цікаво, що на відміну від більшості дерев, дуб росте повільно. За рік він підростає лише на півметра, а стовбур його потовщується на 1-2 сантиметри. Та й мужніє дуб надто повільно- часом не вистачає й віку цілого покоління, щоб виростити його до повноліття. Лише на двадцять п’ятому-тридцятому році вперше з’являться в нього квіточки, а за ними первістки-жолуді. А в повну силу входить після того, як проживе своїх перших сто років. Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. І так хочеться, щоб і дуби, які ще не знищені, в саду залишалися жити й далі для краси й історії.  

Біла акація – одна з найпоширеніших у саду. Вона теж заморська переселенка з Північної Америки. Акація невибаглива, добре приживається. Корені її сягають на всі боки від стовбурів на 25 – 35 метрів, а стрижневий її корінь заглиблюється у ґрунт на 5 – 7 метрів. Ясенів у саду багато, вони мають своє значення. Взимку сад прикрашають сосни, біля панського будинку стелиться вічнозелений барвінок.

Серед густого насадження Великокіндратівського саду-парку знаходиться будівля колишнього панського дому (теперішньої школи).

 

Спереду будівлі розташована звичайна, на перший погляд, клумба, приблизно з того часу, що і сама будівля. Ця клумба є фонтаном у минулому. Форма фонтану була дуже цікавою, двоповерховою, з витонченими скульптурами, вода перекачувалася до нього з природного насосу, який був розташований в криниці біля будинку і задіювався сезонним перепадом води, через трубу, що знаходилась під землею. На жаль, тепер усе це зруйновано, і з цілої системи водопостачання залишилася лише кам’яна основа, якій тепер знайшли інше призначення.

 Сама будівля панської дачі збудована у 1905 році з червоної  цегли і чудово гармонує з навколишнім насадженням. В архітектурі маєтку відчувається талант майстра.

 Під час війни 1940-1945 рр. в приміщенні панського дому було зосереджено шпиталь для німецької армії, пізніше  –  школа (за споминами Пономаренко П. С.)

            "І ще однією знахідкою, яку нам вдалося відшукати за допомогою найстаршої мешканки цього краю, – Вітрук (Лапчук) Є.Г.  стала надгробна плита з біло-блакитного мармуру. Розмір приблизно  8,80 м і 0,50 м, надпис зроблений старослов’янською  мовою: «Прахъ Евгеній Рогбакъ Урожденний Кондрацкой».  Євгеній Рогбак швидше за все був онуком пана Кондрацького, дочка якого вийшла заміж за німця" - пишуть місцеві краєзнавчі.

За матеріалами місцевих краєзнавців

 

 

Вхід
Посилання
Блог Публічної бібліотеки ім. Є. Чикаленка Публічна бібліотека імені Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради Публічна бібліотека імені Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради
Архів
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
bibliotekar
Copyright ЦБС © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz