Публічна бібліотека імені Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради
Меню сайту
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту

Дід-Пастух - візитівка села Нестоїта

 

Візитівкою села Нестоїта вже давно є скульптура Діда-Пастуха, яка зустрічає кожного на в'їзді до села. Величний Дід-Пастух ніби стоїть на охороні подорожніх і нагадує їм не зупинятися на цьому місці надовго.

За народними переказами в глибокій долині, де розкинулося нині село Нестоїта, в давні часи гуділи густі ліси і водилися в них розбійницькі ватаги. В цьому місці часто на відпочинок зупинялися подорожні чумаки, а з лісових хащ на них нападали бандити. І люди з вуст в уста передавали всім подорожуючим: «Тут не стояти». Звідки і пішла назва села  -  «Нестоїта».

У 1988 році колишній голова колгоспу села Нестоїта звернувся у художню майстерню до художників міста Подільська ( Котовська ) з пропозицією оздобити природнє джерело, яке винайшли в нестоїтському урочищі.

Петро Козинський згадує, що оздоблення джерела було конкурсною роботою, в якій взяли участь три художника. Разом з ним над авторськими проєктами працювали майор Борис Гайфутдінов та Володимир Зарецький. Кожен художник мав власне бачення.

Володимир Зарецький, як майстер з різьблення пропонував дерев’яну бесідку з різьбленими панно, художник Гайфутдінов - "казкову хатинку", зробив навіть макет. "Проект Гайфутдінова дуже сподобався замовникам, але після обговорень вирішили зупинитися на пропозиції Петра Козинського - бетонній голові «Діда пастуха», яка має перспективу уникнути вандалізму і стати довічним символом нестоїтського краю", - згадує Петро Козинський.

Художники дружно взялись до роботи. На місце будо завезено тони цементу, арматури, піску, щебню. Працювали завзято. Робота була важкою і виснажливою. Вдова Володимира Зарецького Галина Василівна розповіла, що "художники  за колективною угодою  вирішили, що дід буде мати обличчя Володимира Зарецького,  бо він був найкрасивішим і найталановитішим скульптором- різьбярем".

Скульптура була установлена біля джерела в 1988 році, і тривалий час люди, що їхали дорогою до Нестоїти, зупинялися біля Діда-Пастуха перепочити та набрати смачної джерельної водички. Але з часом джерело замулилося, вода втратила свою чистоту та якість. Тому сьогодні водички з нього вже не випити, але перепочити, сфотографуватися їздять до нього залюбки. 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Гендальф» встречает всех приезжих

 

Село с таким названием вы не пропустите. Мы неоднократно хихикали в кулачок, когда в очередной раз видели его на картах. Нестоита. С потенцией у ребят все в порядке — в селе живет прилично людей — больше полутора тысяч. Детей много. Легенда названия в другом. В чумацкие времена в эта местность кишела бандитами. И любым путешественникам рекомендовали тут не останавливаться. «Не стоит тут стоять», - говорили они. «Стойте где-то там, а здесь не стойте», - говорили они. Такая вот историческая справка.

Среди нестоитских достопримечательностей — бетонная голова деда, похожего на Гендальфа. Голову установили на месте источника и какое-то время здесь действительно можно было набрать воды. Правда потом выяснилось, что вода годится только для технических нужд, и пить ее не стоит. Поэтому источник отключили. Зато сам местяк стал культовым среди местной молодежи. К Гендальфу ездят справлять свадьбы, закусывать и выпивать. К нему водят экскурсии. Именно Гендальф, а не бандиты встречает всех приезжающих. Поговаривают, что под головой в земле скрываются огромных размеров туловище. В свое время этот великан не послушался и рискнул остановится в этой местности. Ну и его, несмотря на огромный рост, тоже постигла участь рисковых чумаков - закопали.

Еще в селе есть два памятника архитектуры. Один из них — это сельсовет. Второй — местная клиника. Обе строил некий граф Юревич. Остатки былой роскоши можно увидеть в клинике — камин и подсобка с винтовой лестницей. Ходят легенды, что в одной из усадеб еще в девятнадцатом веке граф устроил водопровод и поставил большую чугунную ванну. Где теперь эта ванна, спрашивать не стоит.

В селе много этнических молдаван, поэтому тут готовят такую заму, такую мамалыгу и такие мититеи, что вы рискуете скушать собственную ложку. Про вино спрашивать не стоит. Оно есть. Хоть это и не совсем винный край, но оно есть.

А еще здесь продают натуральный кофе — редкая птица в этой местности.

Artem Perfilov

Вхід
Посилання
Блог Публічної бібліотеки ім. Є. Чикаленка Публічна бібліотека імені Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради Публічна бібліотека імені Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради
Архів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright ЦБС © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz