Меню сайта
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту
...

Степан Володимирович Черноволюк

 

Степан Володимирович Черноволюк  народився в селі Чапаєвка Бершадського району на Вінничині. Після закінчення  десятого класу вступив до  Балтського  педагогічного училища, а після служби в армії – до  Одеського державного  педагогічного інституту  імені К. Д. Ушинського (заочно). Одночасно почав  працювати в Любомирській загальноосвтній школі Подільського (Котовського) району Одеської області  вчителем фізичного виховання та музики.

Вірші почав писати ще в школі, продовжив в педучилищі. Вперше твори було надруковано в Балтській газеті «Народна трибуна» в 1984  році, а з 1993 року вірші друкуються  в районній газеті «Котовські вісті». З 2008 року є членом літературного об’єднання «Промінь» при газеті «Котовські вісті», постійний учасник поетичних зустрічей поетів з учнівською молоддю шкіл району, літературного клубу «Бестселлер» при районній бібліотеці. Учасник поетичного фестивалю "Осінь у Бірзулі".

В творчому доробку переважають вірші - гуморески, але  є багато творів ліричного характеру.  Викладаючи в школі музичне мистецтво,  розпочав писати пісні, покладаючи власні вірші на музику.

 

Бібліографія:

1. "Променисті рядки": збірка віршів членів літературного об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. - С. 66

 

Поезія:

 

Адекватна відповідь

 

Пізній вечір. Чоловік,

Сорочку прасує,

Костюм, туфлі - просто шик,

Краватку готує.

 

До цього вже душ прийняв,

Поголивсь - аж  сяє,

- Ти куди оце зібравсь?-

Дружина питає.

 

Мружить очі той, мов кіт:

- Іще з ночі, зрання,

На мене чека сусід,

Йдем на полювання.

 

Так що  двері закривай,

Різне може статись.

Одна дома, все буває,

Навіщо боятись?

 

-Добре, - жінка погодилась,

Що будеш казати?

А через хвилин п'ятнадцять,

Вийшла проводжати.

 

Макіяж, в вечірній сукні

З вирізом на спині,

На пальцях блищать каблучки,

Лак на нігтях стигне.

 

Ланцюжок із декольте,

Ледь щось прикриває

- Ти куди?- мужик на те

Дружину питає.

 

- Вирішила,- потяглась

Та ледачкувато,

З'їжджу зрання до батьків,

Картоплю копати...

 

Золоте дитя.

 

Запросив батьків у школу

Класний керівник:

-Я, - говорить, - все вже чув,

До всього привик.

                        

Та ось син ваш, від землі,

Два, чи три вершки,

А в розмові “для зв'язку”

Ліпить – матюки,

 

А тим соромно, звичайно,

Всього – перший клас:

-Ой і звідки він те взяв?

Звісно, не від нас.

 

Каже мати, а татусь,

Руки в кулаки:

-Дома я йому зроблю,

Втямить на віки.

 

Та, при цьому, як приклав,

Ще для  “зв'язки” слів,

Бідний класний керівник

З того аж присів.

 

 -Не карайте, - каже їм,

Буде ще путя,

Воно в вас  і так ще добре,

Золоте дитя.

 

Прихована турбота

 

Зайшов в хату мужиньок,

Стати де, не знає,

Скрізь порядок, всьому толк,

У домі аж сяє.

 

Гуде пралка-автомат,

Пилесос десь дує,

А із кухні - аромат

Трапезу віщує.

 

Вгледіла його жона,

В крісло усадила,

Давай стола накривати.

Із якого дива?

 

І варенички, й грибки,

І борщик свіженький,

Салат, м’ясо, огірки,

Наливка від неньки.

 

Їсть мужик, а сам мізкує,

Що воно за діло?

До дружини: -Серцем чую,

Що ти щось втворила?

 

Та й повідала несміло,

Як воно було:

-Фару трішки зачепило,

Бампер і крило...

...
ЦОГ

Молодь, для вас!
Вход
11:41 PM
Вы вошли как: Гость
Архів
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright ЦБС © 2018
Бесплатный хостинг uCoz