Віктор Яковенко
Віктор Яковенко, за професією автомеханік. Народився 7 жовтня 1948 року в селі Проданешти Флорежського району, Молдова. Після закінчення середньої школи вступив до Кишинівського автодорожнього технікуму. В 1967 році був призваний на військову службу до ВМФ. Після служби у 1970 році завершив навчання в технікумі та приступив до роботи в селі Проданешти. В 2008 році вийшов на пенсію та переїхав на постійне місце проживання до Подільська (Котовська) Одеської області. Останнє місце роботи - автопарк.
Перші вірші були написані під час військової служби. Перший вірш "Пам'ять" був надрукований в армійській газеті. Пізніше друкувався у газеті Спілки письменників Молдови "Ністру". В Котовську друкувався в газетах "Котовські вісті", "Котовська реклама", "Слово и дело". В 2016 році його вірші увійшли до колективної збірки віршів членів літературного об'єднання "Промінь" "Променисті рядки".
Є постійним учасником літературного салону "Бестселер", що діє при центральній районній бібліотеці. З 2016 року, після виходу збірки "Променисті рядки" вступив до місцевого літературного об'єднання "Промінь".
Бібліографія:
1. "Променисті рядки": збірка віршів членів літературного об'єднання "Промінь" / ред. В. Ф. Прохода. - Котовськ: ТОВ "Котовська друкарня", 2016. - С. 87
2. У вишневому полоні: Збірка поезій / Укл. Н.Балабан. – Одеса: ВМВ, 2019. – С. 30-31
Вірші:
Тельняшка
Потускнели службы флотской краски –
Я прижился на материке
Лишь осталась на груди тельняшка,
Да наколка – якорь на руке.
И с тех пор все время под рубашкой,
Хоть уже от моря вдалеке,
В две полоски на груди тельняшка,
Да наколка – якорь на руке.
Отцветает молодость ромашкой.
Поползли морщины по щеке.
Но все также на груди тельняшка,
Да наколка – якорь на руке.
Пусть внучата смотрят во все глазки,
Пусть души не чают в старике.
В полосатой на груди тельняшке.
И с наколкой – якорь на руке.
НЕ В ДЕНЬГАХ СЧАСТЬЕ
Говорят мне, слышу часто, -
Деньги – талая вода.
Говорят: «Не в деньгах счастье»,
Но без денег – никуда.
Ни на отдых в санаторий,
Ни к министру, в кабинет;
Ни в суды, ни к прокурору,
Ни в пивбар, ни в туалет.
И не сдаст студент экзамен,
Хоть и вроде не плошал,
Скажет врач: «Лечить, не станем,
Если нету ни гроша».
Деньги – ключ к вершинам власти,
Словно ключик золотой.
Говорят – «Не в деньгах счастье»
Но без денег ты никто.
Вновь в стране бушуют страсти,
Только лозунги не те.
Говорят: «Не в деньгах счастье».
Счастье что ли, в нищете?
КУПОЛА
Над Котовском блещут купола,
Отражая солнца акварели.
В унисон звонят колокола
И гудят стальные параллели.
А по улицам честной народ
По делам житейским суетится.
У церковных, проходя, ворот
Так и тянется рука креститься.
Чтоб с удачей было по пути,
Чтоб желаньям были исполненья.
Не проехать мимо, не пройти,
Не взглянув на чудное творенье.
Для людей бездомных здесь приют,
Для других – покой и наслажденье.
Не кредит здесь денежный дают,
А душе заблудшей исцеленье.
Толи солнце светит, толи мгла,
Толи дождь косые нити режет.
Над Котовском блещут купола,
Как любовь, как вера, как надежда.
НЕ В ДЕНЬГАХ СЧАСТЬЕ
Говорят мне, слышу часто, -
Деньги – талая вода.
Говорят: «Не в деньгах счастье»,
Но без денег – никуда.
Ни на отдых в санаторий,
Ни к министру, в кабинет;
Ни в суды, ни к прокурору,
Ни в пивбар, ни в туалет.
И не сдаст студент экзамен,
Хоть и вроде не плошал,
Скажет врач: «Лечить, не станем,
Если нету ни гроша».
Деньги – ключ к вершинам власти,
Словно ключик золотой.
Говорят – «Не в деньгах счастье»
Но без денег ты никто.
Вновь в стране бушуют страсти,
Только лозунги не те.
Говорят: «Не в деньгах счастье».
Счастье что ли, в нищете?
