Андріївські вечорниці в бібліотечній світлиці
Вже стало доброю традицією відзначати свято Андрія Первозваного (Андріївські вечорниці) в центральній бібліотеці КУ «Публічна бібліотека ім. Євгена Чикаленка Куяльницької сільської ради».
Вже більше 10 років для юнаків та дівчат в бібліотеці оживають старовинні традиції свята молодості наших предків – одне з найяскравіших та колоритних свят зимового циклу. Щорічно повертаючись до цього свята, з історії нашого народу, відроджуючи та пробуджуючи до життя національні традиції, ми намагаємося пробудити національних дух у нашої молоді та заохотити їх до вивчення своєї культури.
На Андріївські вечорниці цього разу завітала група студентів Подільського фахового медичного коледжу ім. В. Жуковського 12С ( куратор Оксана Олегівна Маєвська).
В національному однострої їх гостинно зустрічала господиня - бібліотекар краєзнавчого відділу Надія Балабан. Вона запросила до бібліотечної світлиці юнаків та дівчат, де на них чекали справжні несподіванки.
Зала була оформлена в стилі української хати. Величезна виставка- інсталяція з яскравими книжковими виданнями про традиції, побут, звичаї та ремесла нашого народу перекликалася з простими побутовими речами: глиняним посудом, різноманітним господарським приладдям, а ромби, хрестики, лінії на вишитих рушниках, вишиванках, українські віночки і стрічки, яскраві хустки і смугастий половик, які використовували наші предки у своєму побуті, а ще й традиційні солодощі свята Андрія і тематична фотозона - створили унікальну атмосферу.
Працівники відділу обслуговування Інна Вербицька та Юлія Тишкул приклали чимало зусиль, щоб занурити молодь в історичний портал сторічної давнини.
Надія Балабан розповіла присутнім, ким був Андрій Первозваний, якими властивостями був наділений Святий та чим прославився.
Дуже цікаво було юнакам та дівчатам дізнатися про особливості народознавчого свята та стародавній звичай гадання на Андрія.
А потім почалися справжні вечорниці: дівчата гадали на насіння: «Святий Андрію, я на тебе коноплі сію-запаскою волочу, бо я заміж хочу. Дай же, Боже, знати з ким весілля грати!», мірялися чобітками до порогу, рахували дрівцята «Молодець. Вдівець. Старець».
Також присутні дізналися про те, як гадали наші бабусі на балабушках, як визначали нареченого по тину, про кидання чобота через хату і про безліч веселих та захоплюючих способів ворожіння, які передавалися з вуст в уста не одне покоління і дійшли до наших часів.
Дізналися молоді люди і про традиційні парубоцькі розваги, притаманні цьому святу.
А потім настав час кусати Калиту-великий корж з діркою посередині. випечений з білої муки, замішаний на відвару з любистку, з родзинками та сушеними вишнями. Ритуал кусання Калити означає прилучення людини до Бога, очищення, оздоровлення. Веселий сміх, дзвінкі пісні наповнили приміщення.
Розгадували загадки, доповнювали відомі прислів’я, наряджали юнака та дівчину у весільне вбрання, що притаманне нашій місцевості, саме селу Перишори, а потім господиня запросила присутніх гостей на запашні варенички та чай з солодощами.
Гості віддячили піснями в своєму виконанні та гарними словами подяки. А наостанок господиня подарувала всім дівчаткам по вишневій гілочці з побажанням щасливої дівочої долі. Закінчилося народознавче свято красивою фотосесією.
Більше фото - на блозі бібліотеки та сторінці в Фейсбук
|