Меню сайту
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту

Світлана Дудко

 

Дудко Світлана Іванівна народилася у 1970 році в Хмельницькій області. У 1988 р. закінчила Камянець-Подільське училище культури за спеціальністю «режисер театрального колективу». У 1998 році успішно закінчила навчання у Камянець-Подільському державному педагогічному університеті за спеціальністю «історія», а у 2009 році здобула другу вищу освіту в ОРІДУ НАДУ при Президентові України за спеціальністю «Державне управління» та кваліфікацію магістра державного управління.

Працювала художнім керівником Балинського будинку культури, вихователем СШ №12, вчителем історії та народознавства СШ №4 м. Котовськ. У 2002 році – методист Камянець-Подільського відділення Хмельницької філії МАУП.

У 2003-2004 – юрисконсульт ПП «Базис» , а у 2004-2005 – викладач української мови та літератури в Котовському професійнийному ліцеї Одеської обл. З 2005 по 2010 роки – заступник голови, керівник апарату Котовської РДА в Одеській області.

2012-2013 – викладач юридичних дисциплін Національного університету ДПС.

Доброзичлива, комунікабельна, талановита.

Вірші Світлани Дудко друкувались в періодичній пресі та поетичних збірках. А ще вона чудова майстриня і в свій вільний час любить вишивати та творити!

 

Бібліографія:

1. Діамантові зорі: збірник поезії і прози / ред.. Ж. Савицька. – К.: ООО «Поліграфіст», 2008.

 

Поезія:

***

Сьогодні сварилася з Богом ,

А Він так спокійно слухав.

Свої підставляв долоні

Й на душу киплячу дмухав.

І чашу вагів знов хитає

Кидаю туди.що лиш можу-

То сльози,то сміх, то спокусу.

Забуду Його ,то тривожу….

Прокинувшись знову у ранці

Бог сумно подивиться в очі…

А я вже не знаю,як бути-

Чи сонцю радіти,чи ночі …

 

***

Лабіринти життя -то вузькі, то широкі

То в пітьму,то до сонця,то у вирву глибоку

Там то ніжність,то смуток,то далека дорога

Хтось з журбою живе,хтось із вірою в Бога

То турботи,то радість –у думках заблукала

Що чекала немає,не хотіла - придбала

І у кожного свій лабіринт безкінечний…

Хтось біжить в забуття, хтось душею до серця…

 

***

Котиться світ у безодню.

Сумно. Ридає небо…

Що з нами коїться,люди?

Яке в нас життєве кредо?

Маятник часу так стука.

Вірите в те,що безсмертні?

Де співчуття,розуміння,

Добре,відкрите серце…

Вітер розхитує долі .

Дощ заливає журбою.

Сумно. І стогне планета

Від невгамовного болю…

 

***

Жовтень повернув тебе назад,

Несподіваним, спізнілим щастям.

Відмовлялася від тебе сотні раз,

Думала забути тебе вдасться,

А сьогодні знов рахую дні

І до зустрічі з тобою лину.

Може, ми зустрінемось навік,

Ну, а може на одну хвилину.

Пада листя жовте на стежки,

По котрих з тобою ми ходили

А чи не здається, милий мій,

Що на них ми щастя розгубили.

 

***

Занедбана душа і тіло в самоті,

Мені чогось болить, та все слова не ті.

Лелекою життя у вічність відлітає,

Та все чомусь чуже і спокою немає.

Небесна далечінь то плаче, то сміється,

А може звідти хтось нарешті обізветься.

І аура земна, з небесною з'єднавшись,

Мені надасть снаги із болем позмагатись.

Я відпускаю все із пам'яті і серця.

Чогось мені не так, не знаю, як зоветься.

 

* * *

Це просто осінь.
Осінь.
Більш нічого….
З пожовклим листям у моє життя.
Вітри і зливи,каяття….
І безперервне забуття…
Це просто осінь.
Сум і жаль
І своєрідна пектораль…
Це просто осінь.

 

***

Лечу до тебе мріями у сні

І плачу я щоразу на світанні.

Я знаю, що не склалося у нас,

Але не хочу знать, чи є кохання.

З тобою доля знову розвела

І щось в житті міняти дуже пізно,

Але ж бувають в світі чудеса,

І не клялись, що будемо нарізно.

Так хочеться змінити кожен день,

Переписати кожну мить у світі.

Так важко, на душі зима,

Але з тобою залишаюсь я у літі.

Лечу до тебе мріями у сні

І з осені складаю собі казку.

Почуй мене, і зрозумій,

Що нам обом сьогодні важко.

Вхід
Архів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright ЦБС © 2023
Безкоштовний хостинг uCoz