Меню сайта
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту
...

Історичний Ягорлицький ключ!

 

При розробці бренду позиціювання туристичного кластеру нашого краю кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Володимир Полторак розкрив для нас багато цікавого історичного матеріалу. В цій історичній довідці можна знайти відповіді на численні питання, а саме: чому історія заснування майже всіх наших сіл починається з російських губерній? Чи існували поселення раніше? Кому належали землі і села у середньовіччі? Що відбувалось на території у ранній модерний час? Де проходили чумацькі шляхи на Поділлі?...

Унікальність географічного положення Куяльницької ОТГ в історичному масштабі полягає в тому, що тут у верхів’ях степових річок сходяться вододільні шляхи, з яких три мають велике значення: вододіл трьох басейнів - Дністра, Південного Бугу, Чорного моря. Ці три напрями відомі понад чотири тисячі років. Збереглись сліди курганів стародавніх кочовиків (кіммерійців, скіфів, сарматів тощо). Розкопки поселень та могильників Черняхівської культури демонструють, що під час великого переселення народів землі Куяльницької ОТГ були своєрідним осередком концентрації племен перед «стрибком» до Європи. Готи, Гунни, Слов’яни (Анти, Уличі, Тиверці), Угри, а потім Печеніги, Половці знаходили тут необхідне для підготовки до далекого шляху на Південь та Захід. Десь на цій території існувало літописне місто племені Тиверців – Пересічен.

Торгівельні шляхи між Поділлям та Чорним морем та між Подністров’ям та Побужжям сягають середньовіччя, коли на правому боці Дністра існувало велике місто Шехр-ал-Джедід (Старий Оргіїв) – центр золотоординської адміністрації краю. На півночі сучасної Одещини мешкали тоді нащадки торків (чорних клобуків), переселених сюди монгольскими ханами. У 1362 році литовсько-руське військо розширило володіння князя Ольгерда, а його племінник Вітовт надав цю місцевість Андрієві Судимонтовичу (Чечелю), що зафіксовано і в документах кінця XVI століття. Військово-політичним центром краю був Каравул на Дністрі (зараз – частина Рашкова) та Ягорлицький замок в гирлі однойменної річки.

Вододілом Дністра та Південного Бугу з XV століття пройшов спочатку «Солоний шлях», яким соляники везли сіль з Кацюбіїва (Одеси) на Поділля, а згодом – татарський Кучманський шлях, кордони литовського князівства та польської корони відсунулись на північ, а населені пункти обабіч шляху були знищені і відродились вже у 1630-х роках. Саме тоді було проведене розмежування між Річчю Посполитою та Османською імперією по р. Ягорлику. Ця територія не була суцільно заселена – сюди, наприклад, переселились у 1630-х роках союзні Речі Посполитій ногайці і стали тут своїми стійбищами. Проте Руїна та подальші козацько-польсько-турецькі війни перетворили край на пустку. Шляхи використовувались переважно військовими – так, саме через ці терени слідували до Чигирина османські армії у 1677 та 1678 роках, козацькі загони у 1683 році саме по цій місцевості просунулись у зворотному напрямі під час буджацького походу.

Відродження економічного життя не відбулось раптово із укладенням польсько-османського миру 1699 року – бойові дії на прикордонні тривали до 1715 року. Пожвавлення татарсько-подільської торгівлі у 1715-1768 роках відродило як населенні пункти, так і шляхи сполученняСаме в цей час князі Любомирські створили Ягорлицький ключ. В цей період вже фіксуються назви переважної більшості сіл Куяльницької ОТГ.

На лівому боці Ягорлика від 1680-х років розмістилась «Ганська Україна» - козацька автономія в складі Османської імперії, яку очолював «Ягорлицький гетьман». Сюди переселялись українці та молдовани, приваблені пільгами від турецької адміністрації. Чергові російсько-турецькі війни зруйнували поселенську структуру. З 1768 по 1793 рік прикордоння переживає кризу – це пов’язано із порушенням торговельних контактів, виселенням ногайців з Очаківської землі.

ЗОЛОТИЙ ЧАС місцевої торгівлі – кінець 18-19 століття, коли чумацькі валки потягнулись на південь, до Одеси. Відкриття залізниці кардинально змінило торгівельні маршрути та економіку краю взагалі. Виникає залізнична станція Бірзула (Котовськ, Подільськ), яка стала найбільшим містом Півночі Одещини вже у 20 столітті.

 

ІНФРАСТРУКТУРА ЧУМАЦЬКИХ ШЛЯХІВ У XIX столітті. Шляхи на Поділлі та в степовій Україні для того періоду – це не одна торована дорога, а  система паралельних та альтернативних маршрутів. Карти XIX століття показують на цих дорогах на теренах «Ягорлицького ключа» декілька транзитних маршрутів. Їх можна визначити по розміщенню на відстані 3-5 верст корчем та заїзджих дворів. Ці шляхи проходили вододілами, що дозволяло оминати водні перепони та складні форми рельєфу. За картами 1850-х років на теренах ОТГ зафіксованіо понад 2 десятки таких корчем. Частина з них названі за найближчим населеним пунктом, частина відома з прізвищем власника.

Також перспективним є дослідження збереженості криниць, позначених на картах XIX століття, які забезпечували водопій волів та вгамування спраги чумаків під час довгої мандрівки. Слід створити перелік історичних криниць, зареєструвати їх та описати зі слів старожилів легенди про криниці та джерела.

ЗАЛІЗНИЦЯ є наразі головним інфраструктурним об’єктом, який визначив розташування промислових об’єктів, забезпечує більшу частину вантажопотоків та пасажирських перевезень. Збереглись елементи старовинних залізничних споруд, станції. Активність залізничного руху супроводжувалась зростанням аварійності. 24 грудня 1875 року на перегоні між Подільськом та Борщами відбулась найбільша в історії України за кількістю людських жертв залізнична катастрофа (загинуло понад 140 осіб).

МУЛЬТИЕТНІЧНІСТЬ

Зараз на теренах ОТГ мешкають українці, молдовани, чехи, росіяни, проте в минулому великий відсоток населення складали в різні часи поляки, цигани, турки, ногайці, євреї. Більшість гідронімів носять тюркські назви (Ягорлик, Тилігул, Куяльник тощо). Багато ойконімів молдавського походження (Бірзула, Нестоїта, Гертопи, Кульна, Домніца, Фонтан, Перешори), тюркського (Гідерім, можливо – корінь слова Бірзула), польського (Глибочок), українського (Борщі, Мурована, Ставки, Коси), чеського. Різнобарвність етнічної палітри дозволяє влаштовувати заходи, які можуть привабити автентичними традиціями різних народів.

ШЛЯХЕТНІ РОДИ

На теренах ОТГ мали свої маєтки представники польських, українських (козацьких), німецьких, російських та інших шляхетних родів. Зокрема, це були Любомирські, Юрьєвичі, Леонтовичі (Лівантовичі), Соболєви, Нєсєльроде, Цигульські, Кіндрацькі, Комарницькі, Чикаленки, Ремахи, Туркевичі, Ронікери, Зеобахи, Німіровські та інші. Це дозволяє створювати тематичні шляхетні пікніки чи бали. Від прізвищ та імен панів походять багато назв населених пунктів.

РЕКРЕАЦІЙНА ЗОНА КОСИ

Розкидане по горбкам Ягорлицької долини село Коси приваблює мальовничістю (терасами) та головним об'єктом – ставком. Слід зонувати узбережжя, диверсифікувати окремі рекреаційні дестинації, зробити маркування декількох велосипедних (в Кос. Слобідку, в Глибочок, в Гертопи) та пішохідних (до хвойного лісу на заході, до кошар на півночі, до Гертопів на сході) маршрутів.

ЕКО-ПАРК «ЯР ГЕРТОП»

З молдавської «Хиртоп» - глибокий, ветвистий яр у вапнякових схилах. Аналогічні назви зустрічаються в Черновицькій області, Молдові, в Румунії. Лабіринт яру в Гертопах дійсно представляє собою рідкісний вид ландшафту в цій місцевості.

ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР «РІЧКА ЯГОРЛИК»

Це історичний османсько-річпосполитський кордон, який є перспективним еко-резерватором, оскільки сполучає лісостепову та степову зони. Дикі тварини, птахи пересуваються по долині, використовуючи ліси, хащі, ветланди. 30 км маршрут від станції Борщі до станції Чубівка по Ягорлицькій долині.

УРОЧИСЬКО «ГАМОРА» біля Перешор

Місце ковальської майстерні, економії Чикаленків, степовий яр з природним різноманіттям трав’яних покровів. Тут знаходяться витоки річки Кучурган. Перспективний пішохідний маршрут від станції Петрівка до станції Мардарівка. Він може бути рекомендований школярам, адже в маєтку Чикаленків гостювали Володимир Винниченко, брати Тобілевичі та інші діячі української культури.

ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР «ТРОСТЯНЕЦЬКА ДОЛИНА» (Нестоїта і Стара Кульна)

Долина річки Тростянець – перспективний еко-резерват місцевого значення, наразі є зеленим коридором для пересування тварин та птахів. Схили долини мальовничі, вкриті лісами, утворюють численні яри, є гарними для фотографування. Відомо багато пам’яток трипільської, черняхівської культури, доби бронзи, серед них поселення та могильники. Така густота археологічних пам’яток може свідчити про важливу роль саме цієї зони в житті регіону за доби неолітичної еволюції (трипільці) та великого переселення народів (черняхівці-готи).

ЛІС «ТРИ ДЖЕРЕЛА» - витоки Тилігула

На картах 18 століття ліс на прикордонні Османської імперії та Речі Посполитої називається «Уч чешме» - в перекладі «три джерела». Молдавські назви «Финтина» - це переклад тюркського «Чешме». В цьому ліску – витоки Тилігулу. Тут проходив історичний Кучманський шлях – і на одній з карт на цьому місці позначений населений пункт Кучмань. Дубовий ліс зі ставками, ярами є мальовничим і цікавий для любителів природи, традиційних промислів (гриби, ягоди). Ліс поєднує долини річок.

ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР «КУЯЛЬНИЦЬКИЙ СТЕП» - від села Куяльник до Кіндратівки

Це частина долини річки Великий Куяльник, витоки цієї річки, яка впадає в Куяльницькій лиман. Типовий степовий ландшафт дозволяє розглядати територію перспективною екологічною зоною, зеленим коридором між Подільською височиною та причорноморською низовиною. Слід охарактеризувати біорізноманіття долини Великого Куяльника, визначити декілька оглядових майданчиків та невеликих еко-стежок, зокрема біля Малої Олександрівки та Розалівки.

ДЕСТИНАЦІЇ ТА ЇХ ПОЗИЦІОНУВАННЯ

Садиба, економія, парк Юрьєвичів (Юревичів) в Нестоїті (рід польських землевласників Юрьєвичів володів долиною Тростянці; Станіслав Юрьєвич в Одесі володів палацом Потоцьких-Наришкіних, а після його смерті син продав цю перлину одеської архітектури Григорію Маразлі, який в свою чергу віддав палац під Художній музей; герб Юрьєвичів досі розміщений на будівлі Одеського художнього музею). Об'єкт потребує реставраційного втручання з поступовим зменшенням видимих пізніших нашарувань і збереження автентичних деталей. Екстерьєр потребує ландшафтного дизайну з врахуванням історичного вигляду парку. Наразі виглядає можливим організувати 3-км пішохідний маршрут-екоекскурсію по селу.

Палац Леонтовичів в Косах. (Дворянський рід Леонтовичів походив з лівобережної козацької старшини, замовник палацу Гаврило Леонтович був відставним військовим і предводителем повітового дворянства, його донька Клавдія вийшла заміж за відомого одеського художника Миколу Кузнєцова). Ремонт наразі не дає можливості розгледіти автентичних деталей палацу.

Шкільні музеї (Нестоїта, Коси, Куяльник) – їх слід розглядати як туристичні об’єкти, опрацювати інтерпретацію експонатів. Зокрема, кістяк двометрового воїна з Нестоїти, позиціонуватись для свого часу як велет, реконструкція його зовнішнього вигляду може бути візитівкою села і навіть регіону.

Дід-чабан  в Нестоїті – цікавий  візуальний образ, який вже приваблює туристів. Треба розмістити текст  описом легенди, встановити карту Тростянецької долини. Можна використовувати образ «Долина велетів» - базуючись як на гігантській голові Діда, так і на 2-метровому кістяку черняхівця з музею.

Очеретяні дахи в долинах Ягорлика та Тростянця (Нестоїта, Гонората, Любомирка, Глибочок) – зникаючі свідчення традиційних технологій будівництва Південного Поділля.

Садиба Маслінського в Вишневому – добре збережений приклад архітектури дворянських маєтків.

«Казковий сад» в Борщах – пам’ятка  природи, по якій можна оформити туристичний маршрут з інформацією про породи дерев, про особливості їх зростання.

Економія Євгена Чикаленка в Перешорах (одного з кандидатів в гетьмани у 1918 році, мецената, видатного політика. Садибу Чикаленка відвідували відомі українські митці та політики початку XX століття. В селі розташовані мальовничі руїни православного храму, поруч – екологічна пам’ятка – урочисько «Гамора».

Залізнична станція в Мардарівці – типова раніш, але рідкісна тепер споруда. Її можна використовувати для розвитку туризму як це роблять в Європі – частина станції може бути хостелом, частина – музейним об'єктом. Звідси можна починати велосипедний маршрут у верхів’ях Кучургану.

 

...
ЦОГ

Молодь, для вас!
Вход
Архів
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright ЦБС © 2021
Бесплатный хостинг uCoz