| Олесь Гончар і село Станіславка
 Мало кому відомо, що в 1944 році Герой України, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка письменник Олесь Гончар в якості фронтового кореспондента перебував в селі Станіславка. Про цей факт ми дізналися, коли його дружина та одеський поет Микола Палієнко, працювали над виданням "Щоденника" О.Гончара." Ось як про Станіславку писав письменник:
"«11 апреля. Станиславка (20 км от Днестра). В хатах красиво, стены разрисованы цветами, печки – петухами, на стенах украшения – венки, связанные из колосьев, соломы, цветов. В одной хате замечательная картина местного парня: степь и степь. Орел с черными громадными крыльями сидит над степью, крылья его занимают полстены, а в когтях у него солдат маленький-маленький против него. Все черно, хмуро, только красные брызги от клюва до сердца солдата. Картина как кошмар, как сон, как великая трагедия человека-воина».
 Наш одеський поет Микола Палієнко звернувся з проханням до сільського бібліотекаря знайти цю хату і відомості про художника. Прохання не залишило байдужим нікого. Майже все село підключилося до пошуків. На жаль, хатина не збереглася, не збереглася і картина, яку так досконало описав письменник: виїхали з села потомки свідків тих років. Але бажання якось зберегти факт перебування на станіславській землі Олеся Гончара було настільки великим, що В. І. Христич вирішила створити меморіально-літературний куточок у бібліотеці. А щоб його наповнити, звернулася до вдови Олеся Терентійовича, Валентини Данилівни Гончар, з проханням надіслати для цього матеріали, які б доповнили сторінку історії рідного села воєнної пори і широко висвітлили б творчість одного з найвідоміших майстрів українського художнього слова.
Уже в червні 2009-го посилка прибула до села. Родинні фотографії письменника, портрети 50-60-х, 90-х років, а також його книги, підписані Валентиною Данилівною в дар станіславській сільській бібліотеці, стали основою літературно-меморіального куточка.
Куточок відкритий і сьогодні для всіх бажаючих. З 2009 року він не тільки поповнився новими експонатами, а й перепискою з вдовою письменника та унікальними фото нашого бібліотекаря Валентини Христич з Валентиною Гончар у київському робочому кабінеті письменника.
"Його талант дав йому таку відомість, такі висоти, що будь-які епітети вже не потрібні: він – Олесь Гончар, він назавжди залишився в серці нації, в серці літератури, він – справді незабутній».
Той маленький куточок у сільській бібліотеці нашої громади - це бажання зберегти пам’ять і доторкнутися до величі цієї людини та величі трагедії маленької людини-воїна, якій довелось на власних плечах винести тягар війни.
  
| |
