Історія села Куяльник
 Село Куяльник - центр Куяльницької сільської об'єднаної територіальної громади, розташоване за 3 км від міста Подільськ Одеської області, біля гирла річки Великого Куяльника.
В першій половині 19-го століття в гирлі річки Великий Куяльник був розташований маєток німецького графа Карла Васильовича Нессельроде (13.12.1780–23.03.1862), російського державного діяча німецького походження, передостаннього канцлера Російської імперії. Після його смерті в 1860-61 роках маєток Куяльник і його володіння перейшли в підпорядкування Міністерства Двору і наділів. Землі були здані в оренду німцям-колоністам на термін в 50 років. Так з’явилися перші 29 дворів села Куяльник.
В центрі колонії збудували приміщення лютеранської церкви, при якій знаходилась і школа, по долині річки викопали три ставки. По закінченню терміну оренди поселення з усією землею відійшло Селянському поземельному банку, який в 1908-12 роках нарізав 90 хуторських і 27 відрубних ділянок.
Із загальної кількості було виділено дві ділянки площею 32 десятини 1594 сажні Ананьївському земству під опорний агропункт, а інші були продані заможним селянам, які прибували з різних сіл. Адміністративна колонія Куяльник з хуторськими ділянками оброчної статті №5 була віднесена до Бірзульської волості Ананьївського уїзду Херсонської губернії.
Таке положення проіснувало до 1917 року. В січні 1918 року в селі була встановлена радянська влада. Потім - роки колективізації, окупації в роки Другої Світової, післявоєнна відбудова і розквіт колгоспного життя.
В роки Другої Світової війни на фронтах воювали 339 жителів села. 122 з них за проявлену мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. 147 односельчан пали смертю хоробрих у боротьбі з нацизмом.
Ще до війни, в 1930 році на території села був організований колгосп ім. Ілліча — велике багатогалузеве господарство, яке мало 3956 га землі, в тому числі 3007 га орної землі. На землях колгоспу вирощували переважно озиму пшеницю, виноград. Значне місце посідало і садівництво з тваринництвом. Господарство вирощувало племінний молодняк великої рогатої худоби. З допоміжних підприємств працювала ремонтна майстерня.
 В 1939 і 1956 рр. колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. За виробничі досягнення господарство у 1940 році було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапору.
85 передовиків виробництва в різні роки були нагороджені орденами і медалями СРСР. Серед них – орденом Леніна – механізатор П.І. Замараєв, ланкова рільничої ланки А. В. Завгороднюк, майстер-наладчик Н.Н.Білоусов, орденом Жовтневої Революції – бригадир тракторної бригади Г.М. Голтуренко. Головному зоотехніку колгоспу М.І. Аладіної присвоєно звання заслуженого зоотехніка УРСР.
В селі діяла хлібопекарня, швейна майстерня, діяла восьмирічна школа, клуб на 100 місць, бібліотека з книжковим фондом в 6 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, ясла-сад, два магазини (серед яких єдиний на весь район ювелірний магазин), відділення зв'язку, ощадкаса.
В історії села залишив відбиток сільський умілець Степан Іванович Мойсеєнко, 1925 року народження, який власноруч зібрав аеросани та мінітрактор.
В 1979 році було побудовано приміщення сільської ради, в якому розмістились ще і пошта і бібліотека.
В 2003 році село Куяльник газифікували. В 2004 році почалося будівництво нової церкви. 2005 рік - початок будівництва нової школи, а в 2009 році відбулось відкриття цієї школи.
В 2010 році вступив в дію храм Св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова
18 грудня 2014 в сільській бібліотеці відкрився один із перших інтернет-центрів, а в 2019 році – доповнений новою технікою та сучасними меблями.
29 жовтня 2017 року село Куяльник стало центром Куяльницької сільської об'єднаної територіальної громади.
В 2018 році в селі був відкритий дитячий майданчик та проведено освітлення всіх вулиць села.
В 2019 році відкрився дитячий садочок та відремонтована дорога по провулку Шевченка.
 Куяльник – село Куяльницької сільської громади в Подільському районі, Одеської області, Україна. Адміністративний центр громади. Населення становить 1509 осіб. Площа села – 0.77 км2. До Куяльницької сільської ради входять чотири населені пункти, а саме Куяльник, Малий Куяльник, Вестерничани, Олександрівка.
Центральна частина Куяльника розташована між трьома річками: Великий, Середній та Малий Куяльник, які впадають в Куяльницький та Хаджибеївський лимани. Великий Куяльник. живить своїми водами всесвітньо відомий Куяльницький лиман, що є курортом державного значення і лікувальною перлиною Одещини.
Обидва лимани в минулому були заливами Чорного моря. За твердженням відомого російського лінгвіста А. І. Соболевского у своїй книзі “Археологічні і лінгвістичні дослідження” назва Куяльник означає у древніх слов’ян човнова пристань, причал або порт.
Як і кожний населений пункт Куяльник має свою історію і ця історія нерозривно пов’язана з історією півдня України та України вцілому. Сучасна історія села почалася 210 років тому. Актуальність теми визначається тим, що в наш час кожна людина повинна знати своє минуле, історію своєї держави і малої батьківщини, де народився і виріс. Адже є такий вислів «Той, хто не знає минулого, не вартий майбутнього». Де б людина не опинилася, її батьківщина, рідний край, буде завжди з нею. Всі хочуть знати історію свого села. Можливо, мої дослідження допоможуть їм у цьому.
 Село Куяльник було засноване у 1810 році. Відомо, що в першій половині ХІХ століття було поселення, яким володів за доказами багатьох документів німець граф Карл Васильович Нессельроде (13.12.1780–23.03.1862) - російський державний діяч німецького походження, передостанній канцлер Російської імперії.
Після скасування кріпацтва та смерті графа у 1862 р. Куяльник перейшов у володіння Царського двору, де через відомство міністерства Двору і уділів був переданий в оренду німцям-колоністам строком на 50 років.
Німці почали споруджувати жилі і господарські забудови, викопувати ставки і криниці. В результаті забудови було створено 41 двір німців-колоністів, де під одним дахом жила хата, складські приміщення для продуктивного і робочого скота. Окремо будувався флігель на 3-4 господарства і криниця «Журавель».
По долині річки Великий Куяльник було викопано 3 ставки. Для загального користування в центрі колонії збудували приміщення лютеранської церкви і школи разом, неподалік було німецьке кладовище, в районі “Поля Чудес” (вул. Спортивна) Коли там будували хати, знаходили старі поховання.
До наших днів вцілів лише один будинок німців-колоністів по вулиці Куяльницька б. 11, якому зараз 130 років. Завдяки догляду та бережному ставленню різних господарів, йому пощастило, адже всі інші будівлі розбиралися, та будувалися нові з німецьких будматеріалів, які були міцними та довговічними.
 По закінченні терміну оренди поселення з усією землею перейшло в Селянський поземельний банк, який з 1908 по 1912 роки нарізав 90 хуторських і 27 відрубних ділянок в розмірі від 11 до 15 десятин. Кожному покупцеві Одеським відділенням Селянського поземельного банку була видана копія плану відповідної ділянки. Із загальної кількості ділянок було виділено дві площею 32 десятини 1594 сажені Ананьївському земству під опорний агропункт. Ті, які залишились, придбали заможні селяни, які прибували з найближчих сіл.
Наприклад: Абаніни, Анчіфорови, Ахромови, Бурикіни, Білоусови, Володимирови, Воронови, Голубкови, Єреміни, Жукови, Замараєви, Леонови, Лоскутови, Пискарьови, Шалабоніни, Шимбарьови – із села Олександрівки; Лекарі, Драчі, Слюсарі – із села Пасицели; Логінови, Костенки, Майданники – із села Точилово; Грабазеї – із села Гидерим; Волочани і Зіньковські – з села Качурівка; Голтуренки – із села Байтали; Якубенки, Лунгули, Димпули, Шоріси, Шептекіти, Чебани, Крецули, Скуртули– із села Липецьке; Сагайдаки – із м. Ананьїв.
Адміністративно колонія Куяльник з хуторськими ділянками оброчної статті №5 була віднесена до Бірзульської волості Ананьївського повіту Херсоньської губернії. Таке положення існувало до Жовтневої революції 1917 року.
В ході будівництва соціалізму були створені всі необхідні передумови для переходу селян до масової колективізації. В 1929 році на території Куяльницької сільської ради було організовано 6 колгоспів, серед яких був і колгосп імені Ілліча, заснований із 25 господарств села Куяльник. На своїх перших організаційних зборах мешканці Куяльника обрали головою колгоспу Голубкова Захара Кузьмича. Ці 6 колгоспів через рік об’єдналися і стало 3 колгоспа.
 До кінця 1936 року колгосп ім. Ілліча об’єднав всі 108 господарств села Куяльник з населенням 320 чоловік. Із 529 га землі – орної було 478 га. Було впорядковано три ставки, колгосп споруджував господарські забудови. В 1940 році колгосп отримав орден Трудового Червоного прапора за високий врожай у 1939 році.
Історія Куяльницької школи бере свій початок з 1937 року, коли в будинку розкулаченого Леонова Фоки був відкритий лікбез для дорослих. Їх навчав Якубенко Кузьма, який був трохи освіченим. До війни та після війни діти навчалися в приміщенні колгоспної хати. Це були класи-комплекти. Навчання велося українською мовою. Кількість учнів у класах була невеликою.
Мирна праця людей була перервана нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз.
19 серпня 1941 року за декретом гітлерівського сателіту - Антонеску на тимчасово окупованій території Української РСР між Дністром і Бугом і на північ по лінії Могилів – Жмеринка була створена область підвладна Румунії на чолі зі ставлеником Антонеску.
 В ніч з 30 на 31 березня 1944 року на територію населених пунктів Малий Куяльник та Куяльник вступили частини наступаючої Червоної Армії.
В роки Другої Світової війни на фронтах воювали 339 жителів села. 122 з них за проявлену мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. 147 односельчан пали смертю хоробрих у боротьбі з нацизмом
В рідний колгосп поверталися чоловіки з фронту, щоб працювати на Батьківщині. Своєю працею люди підіймали село із руїн і поступово воно розквітало.
Головою сільської ради у 1947 році обрали Волобуєва Степана Михайловича, де він працював до 1985 року Було відновлено конеферму, вівчарню, свиноферму, птахоферму та молочно-товарну ферму. Розводили велику рогату худобу та займались бджільництвом. Був посаджений великий фруктовий сад. Землеробство мало зернове направлення та огородництво.
 У важкий післявоєнний час сільська рада, не маючи приміщення для дитячого садка, відкривала їх у будинках мешканців села. Спочатку ясла були у великій хаті Негрецького Олексія, потім перевели у будинок Лунгула Микити. Вихователем у яслах була Ротар Віра. Заняття велися українською мовою. Їжу готувала господиня будинку.
Перша бібліотека в селі з’явилась у 1945 році, в приміщенні сільради, де знаходилась невелика кількість книжок, але мала велике значення на той час.
В 1950 році в селі вже була початкова і семирічна школа №40. В школі навчалось 165 дітей у 2 зміни, директором був Крижанівський Г. до 1956р. Навчання велося при гасових лампах.
В 1952 році було відкрито перший магазин в селі.
В червні місяці 1950 року після зміцнення усіх 3 колгоспів, був створений один збільшений колгосп під назвою імені Ілліча, а головою колгоспу після Татарина П.С. став Волошин А. В., який працював до лютого 1957 року, потім було обрано Воротило С. Я. В березні 1973 року головою колгоспу став Швидкий Микола Петрович, після нього був Солощук Василь Маркович, якого змінив в колгоспі Возіян Анатолій Іванович.
Серед колгоспів району колгосп ім. Ілліча завжди був в передовиках завдяки славним людям, які працювали в ньому. За трудові успіхи в праці орденом Леніна нагороджені жителі Куяльника: Бондар Галина Павлівна, Загороднюк Ганна Володимірівна, Голтуренко Григорій Митрофанович, Білоусов Микола Миколайович та інші.
Перша пошта в селі з’явилась у 1979 році у новому приміщенні сільради, де розмістилися і бібліотека,і медпункт.
В 2003 році в Куяльник запалили перший голубий вогник. Почалася газифікація села, з’явився газ у школі та в сільської раді.
В 2004 році було розпочато будівництво храму Святого Апостола Іоанна Богослова. 9 жовтня 2010 року було відслужено першу Божественну літургію в храмі.
У 2006 році почалося будівництво нової двоповерхової школи, яке завершилося у 2009 році. З 2010 навчальний заклад функціонує, як школа І-ІІІ ступенів. Зараз повна назва комунальний опорний навчальний заклад “Куяльницький загальний заклад середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільський р-н”.
29 жовтня 2017 року село Куяльник стало центром Куяльницької сільської об'єднаної територіальної громади.
Утворення громади покращило життя людей. Змінився зовнішній вигляд сільради, там замінили вікна. В травні 2019 року відкрили відреставрований дитячий садок “Ромашка”. Школярі одержали новенький автобус. На стадіоні зробили дитячий майданчик. Зробили дороги,відновили освітлення по всьому селі, проводять суботники, щоб село стало чистішим і гарнішим.
Моє село змінюється з кожним днем. Воно живе, молодіє, розквітає новобудовами, дзвенить дитячим щебетом на кожній вулиці. І я захоплююсь своєю найріднішою землею, тим, що історію цього села творили мої прадіди, діди і батьки.
За матеріалами конкурсної роботи "Мій край- моя маленька батьківщина" Марії Каназірської, бібліотекаря села Куяльник.
Карта 1914 року з сімейного архіву Світлани Главацької від прадіда Миндрула Василя Федоровича:
  
| 
