Меню сайта
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту
...

 Подільщина (Котовщина) в полум'ї Другої світової війни 

       Грозові хмари вкрили наше мирне небо 22 червня 1941-го року. Вже в перший день війни мешканці Подільська (Котовська) зазнали важких бомбардувань німецької авіації. 15 тисяч жителів району призовного віку, крім залізничників, які мали «броню», пішли на фронти Великої Вітчизняної. Ті, хто залишився, брали участь у будівництві фортифікаційних споруд. Але ворог у перший період війни був набагато сильніший за нашу армію. 
        3 серпня 1941 року німецько-румунські окупанти захопили одне з самих великих сіл Липецьке. В яру за селом почалися масові розстріли мирного населення з усіх навколишніх сіл. За три дні під окупацією опинилися всі села району. 
        Вночі 6 серпня воїни-червоноармійці залишили і місто. О 5.30 ранку фашисти вже крокували вулицями Котовська, з’явившись у місті з боку Балти та Любомирки. Ворогу дістались працюючими чи не всі промислові і залізничні підприємства, меблева фабрика, нафтобаза, локомотивне депо, служба тяги, колії. Німцям також дісталось чимало продовольства на складах, навіть у магазинах.
        Окупанти розправлялися з сім’ями комуністів, комсомольців, працівників місцевої влади, голів колгоспіл, за найдрібнішу провину розстрілювали. За період окупації, як свідчать документи, було розстіляно майже 5 тисяч мешканців району, жителів інших північних районів області, зокрема євреїв, зігнаних до Бородавського яру. Смертю каралися за ухилення від відправлення до Німеччини на роботу, прослуховування радянських радіопередач, переховування євреїв і червоноармійців. За переховування партизанів, поранених червоноармійців, допомогу їм одягом і харчами були розстріляні О.К.Барученко, А.Г.Васалас, Д.І.Донцул, Г.А.Знамировський, К.І.Новикова, Г.А.Оргеєв, І.С.Піткус, П.С.Погорілов, А.Падловський, Ю.Я.Ярошенко, Н.К.Яровська.
      Уже восени 1941-го в місті та районі почали створюватись організації опору фашистам. Діяли вони нелегально, випускали листівки, готували і проводили диверсійні акти на залізниці, інших важливих об’єктах, нищили живу воржу силу і техніку. 7 лютого 1943 року колійний майстер Григорій Кирияк перевів стрілку, і військовий ешелон врізався у поїзд, що стояв на іншій колії. Ворог поніс втрати живої сили і техніки. В.Звєрьков і М.Постолавський розширили залізничну колію, І знов аварія військового составу. У червні того ж року В.Звєрьков і М.Лебідь на перегоні Побережжя-Обхідна пустили під укіс ворожу дрезину з живою силою німців. В.Чоботарьова і Т Паращук розробили і здійснили операціюпо визволенню наших військовополонених, яких утримували в концентраційному таборі у північній частині Подільська (Котовська). З полону втекло більше десятка червоноармійців, яких направили до партизанів у Ободівські ліси. Їх забезпечили документами, що виміняли у румун на золото. Останнім підпільників забезпечили лікарі Заградник і Титенко, зівідуючий маслоцехом Козловський. У будинку Ковальчука визволені отримали зброю, зустрілися з Андрієм Васильвичем Ващенком, який під псевдонімом Голуб виконував доручення ЦК КП(б)У-організовував у наших краях підпілля і партизанський рух.
       Чимало траплялось і невдач. У серпні 1943р. Підпільники хотіли підірвати Голтянський міст через Південний Буг, але не вийшло. П.Бойка заарештували,але він не видав своїх товаришів П.Кирилюка, К.Шувалова, М.Слюсаренко і був відправлений до Тираспольської тюрьми. Невдачою закінчилася спроба підірвати водокачку, що постачала водою паровози, місцеву електростанцію. Жандарми арештували Тосю Паращук, П.Кирилюка, Ю.Ременюка, К.Шувалова, Т.Ткаченка, В.Звєркова,В.Бондаренко, М.Лебедя, М.Шаповалова. Всіх їх засудили до довічного ув’язнення, а Павла Бойка і Павла Кирилюка –до розстрілу. У березні 1944 року в селі Глибочок фашисти розстріляли сотні котовчан, серед яких підпільники І.Н.Собко, А.Н.Муляр, Б.М.Романов, В.Л.Сорочинський, Н.Трут, А.Д.Мурга, А.Г.Крушельницький. За збройний напад на військовослужбовців, диверсії на залізниці були розстріляні С.Ф.Кобилецький, Д.С.Химич.
        Разом із старшими товаришами боролися з ненависними фашистами також молоді котовські підпільники, члени нелегальних організацій «Чайка» і «Крила Рад». 23 –х комсомольців німці розстріляли. Вони лежать у могилі в міському сквері . 

      Але ворогові не вдалося зламати волю котовчан, вони вірили в перемогу, своїми діями наближали її. Колгоспники відмовлялися працювати на ворога, зривали вивіз до Німеччини продовольства. Зокрема, колгоспники Новоселівки, очолювані М. Слободянюком, приховали від гітлерівців понад 120 тонн зерна, призначеного до відправки в Німеччину, яке після визволення села здали в фонд допомоги Червоній Армії.
        Котовчани Г.Корабльов, М.Лєвашов, С.Кравець, Л.Ясницька, Л.Галюк, Н.Лєвашова переховували поранених червоноармійців, молоду єврейку, яка дивом врятувалася від розстрілу. Сім’я Зелінських врятувала Якова Дрізо, який потім став знаменитим поетом, а Валентині Зелінські було присвоєно звання «Праведниця Миру». 
       Працювали в нашому районі і професійні розвідники Франц Ільницький і Олександра Федорова. Вони були закинуті літаком в жовтні 1943 року. Вони передавали в центр інформацію про пересування ворожих ешелонів. Коли німці відступили з міста, розвідники пішли з ними, передаючи дані про численість ворога, маршрути його відступу. Але 29 квітня в районі села Слободзея-Душка були заарештовані. На допиті Франц Іванович вихопиа у офіцера пістолет, вбив спочатку фашиста, з потім застрелився сам. Шурі вдалося згодом втекти з тюрьми, що в Сараті,-під час бомбардування.

       У березні 1944-го було зрозуміло, що війська Червоної Армії розпочнуть бої за визволення Котовського району. В нашому напрямку двинулась 53-я армія Другого Українського фронту, яким командував Маршал СРСР І.С.Конєв. Доблісні війська 26-го гв. стрілецького корпусу під командуванням геренал-майора П. Ф. Фірсова принесли району свободу та визволення від окупації. Особливо відзначились в боях за нашу землю 25-та гв. стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Г. А. Криволапова, 94-та гв. стрілкова дивізія під командуванням гвардії полковника Г. Н. Шостацького, 43-ій танковий полк під командуванням полковника І. А. Горлача, 31-ша винищувально-протитанкова артилерійська бригада під командуванням полковника Б. Г. Владимирова, а також 1-ша гв. повітряно-десантна дивізія.
        25 березня було звільнено село Дібровка. 25 березня розпочалися бойові дії і за визволення села Глибочок. Червоноармійці 94 дивізії увійшли в село зі сторони Любомирки. Два дні йшли жорстокі бої. 27 березня село було відвойоване у фашистів.
        Німці відступили в напрямку села Коси. 27 березня 1944 року це село було звільнено остаточно, але ще в цей день німецький літак скинув смертоносний вантаж і за лічені секунди село залишилось без школи.
         28 березня було звільнено село Розалівка. 
        29 березня на залізницю біля переїзду, що відкриває шлях на Красні Окни, фашисти підтягли бронепоїзд і з мінометів обстрілювали бійців 25 гвардійської дивізії, що підходили до села Новоселівки з визволеної напередодні Розалівки. Горіло село, гинули мирні жителі. Взяти того дня Новоселівку нашим не вдалося. 30 березня група бійців в обхід через лісосмугу,що розділяє поля між Новоселівкою і Федорівкою, а потім через лісок, що підступає до залізниці, зайшла в тил бронепоїзда і примусили міномети змовкнути. Цим було забезпечено наступ бійців 25 дивізії на село. У розпал боїв за Новоселівку здійснив свій подвиг житель села Микола Кисіль. 1941 –го його не взяли до війська через юний вік. Коли ж наші почали бої за визволення рідної Новоселівки, Микола з трофейного ворожого кулемета обстрілював позиції ворога і загинув смертю хоробрих. 
         29 березня стрілецький полк 89-ї стрілецької дивізії, яким керував О.М.Потьомкін, вийшов на рубіж шосейної дороги Балта-Котовськ. Бої проходили у складних умовах: йшов мокрий сніг, все затягувалося туманом, дороги - розбиті. Навіть танки грузли в болоті, а гармати переносили на руках. 
        30 березня були звільнені Соболівка, В. Фонтан, Гидирим, Домниця, Затишшя, Любомирка, Климентеве, Затишшя, Качурівка, Липецьке.          31 березня від німецько-фашистських загарбників були визволені Новоселівка, М. Кіндратівка. Того ж дня були звільнені Станіславка, Нестоїта. 
       За спогадами нашого земляка , ветерана Великої Вітчизняної війни Івана Микитовича Бенги, який звільняв села нашого району і місто Подільськ (Котовськ), 103 гвардійський полк першої повітряно-десантної дивізії отримав наказ і в три години ночі почався наступ. А перед цим 6 розвідників, серед яких був і Іван Бенга, підірвали залізничну колію між Чубівкою і Подільськом (Котовськом), щоб ворог не міг переправити підкріплення з півдня. Іван Микитович розповідав: «На підступах до Котовська в селі Глибочок був запеклий бій. Там скупчилася велика кількість німецьких танків. З міста по наступаючим вела вогонь артилерія. Це був їх основний заступ. В самому місті фашисти такого опору не чинили, не рахуючи військового містечка, де ворог укріпився в багатоповерхових будинках. Вранці наші відкрили гарматний вогонь. Стріляла батарея старшого лейтенанта Є.Ашмаркіна. Через кілька годин перші поверхи були захоплені нашими бійцями, по верхнім били гарматними снарядами.           31 березня радянські війська оволоділи Котовськом повністю і продовжили наступ в бік Красних Окон». 
       1 квітня були звільнені Романівка та Гонората. 
     2 квітня 1944 року радянські війська вибили ворога з села Мардарівка. У цих боях відзначились 348-ий гв. ордена Кутузова стрілецький полк, 16-та мехбригада та інші частини.

       67 років тому під кулями, у гуркоті вибухів, по розбитих воєнних дорогах прийшло до нас довгоочікуване звільнення. Немає вже в живих тих мужніх бійців, що звільняли Подільщину (Котовщину), але вони назавжди залишаться в нашій пам’яті зразками мужності і героїзму.  

      Над мирним небом Подільщини (Котовщини) височіють памятники воїнам, які полягли в боях за визволення району і вдячні нащадки з квітами збираються біля них, щоб віддати шану нашим визволителям.

                   

 

...
ЦОГ

Молодь, для вас!
Вход
11:08 PM
Вы вошли как: Гость
Архів
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright ЦБС © 2018
Бесплатный хостинг uCoz