| Olga | Дата: Середа, 2016-09-21, 1:25 PM | Повідомлення # 1 |
 Сержант
Група: Пользователи
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| 
Апихіна Анастасія народилась 10 жовтня 2003 року, навчається у 7 класі Старокульнянської ЗОШ. Батько – Апихтін Василь Михайлович, за професією – механізатор, Мати – Апихтіна Наталя Йосипівна, землеупорядник.
Ці вірші – перша поетична проба пера, яка вражає яскравими, неординарними осінніми образами.
* * *
Коли осінь на дерево гляне,
То зненацька, зелене вбрання
Враз із золота дивного стане,
І від нього таке почуття,
Мов коханням наповнилось серце
До природи та осені красних…
Коли осінь до хмар засміється –
Вони їй дадуть крапель алмазних.
Коли осінь на листя покаже –
То воно закружляє, ще й килимом ляже.
Ходить осінь, та з днем розмовляє,
А про що – і сама вже не знає.
День за днем вони менше говорять.
А от з ніччю довгу розмову заводять,
Спільні теми одразу знаходять.
Дама з характером
Дама з листя кольорового прийшла.
Птахів вона повідганяла,
Хмаринок до сльозинок довела,
Із свого плаття злато розкидала...
Вона буває зла, бува сувора,
Буває щедра і добра.
Її краса, уся та врода
Складає добрую погоду.
Її жіночая зухвалість
Несе нещастя та негоду.
Але завжди щедра врожаєм
Ця Осінь… Хоча складний характер має.
|
| |
| |
