| Olga | Дата: Середа, 2016-09-21, 1:00 PM | Повідомлення # 1 |
 Сержант
Група: Пользователи
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| 
Валерій Яворський народився 3 червня 2000 року в місті Тирасполь (Молдова). Свої дитсадкові роки провів в селі Климентове Подільского (Котовського) району, що на Одещині. З дитячих років цікавився літературою. Незабаром переїхав в місто Григоріополь (Молдова), де навчався в школі-ліцеї №2 державного рівня. Навчаючись в Молдові, посідав перші місця в літературних конкурсах, як районного, так і державного рівня.
Згодом знов повернувся в своє рідне село Климентове, де проживає досі, продовжуючи своє захоплення участю в багатьох літературних конкурсах: "Чисті роси", "Степанова весна", «Шевченкові читання. За активну участь в культурному житті краю занесений в книгу "Талановита молодь Одещини".
На даний момент Валерій навчається в 11-му класі Нестоїтської ЗОШ. Взимку 2015-2016 року брав участь в обласному конкурсі з відбору талановитої молоді Одещини на стипендію губернатора. Після зустрічі на конкурсі з молодими талановитими людьми Одещини Валерій і сам почав писати вірші.
Наш біль...
Плачуть серця, рвуться струни,
Тремтять спочивавших людей труни.
Безметежні і спокійні,
Невиносять зовсім, цієї "біблійної бійні".
Наче тема все та ж,
Споконвічна: "Мир & Війна".
Але чому ж так серце б'ється,
що знову хтось нашої крові ніяк не нап'ється?
Та, наче, ні,
Навколо "наших" - одні свої!
Так думали всі "синьо-жовті" люди,
Що не найдеться більше вже в світі Іуди.
Але не так сталось, як гадалось,
Бо на "рожевих окулярах" суспільства все трималось...
Брат на брата пішов,
Знаючи, що наламає дров,
Надумав іти ва-банк,
Змусити підписати капітуляції бланк.
Наче не рідний, наче не брат,
А імперіалістично жадібний кат.
Що пам'ять братерських відносин плюндрує,
Лише стіни брехні він навколо будує...
А наші Люди, Віра і Перемога,
Про них пам'ятати вже більше не змога...
Стине кров, і немає вже мата,
Як усвідомлю, що не маю більше сусіда-брата.
Боляче моєму народу і мені,
Так багато вже втрат в цій безглуздій війні...
Але я вірю - настане час
І повсякчас з світлим майбутнім в серці
українці й росіяни жити будуть,
хоча ніколи цих втрат не забудуть...
Мелочи людей.
Говорят и рассуждают,
А"мелочи" всё упускают
Все люди о себе всегда.
Не внимая им, о, да:
Равнодушие. Придирство.
Меланхолия. Блюзнирство.
Лицемерее и лживость.
На какую это милость?!...
Истерия.Фуки.
И угрызений совести муки.
Наивность,как бы "Простодушие".
Не твоё ли это оружие?!...
Инстинкт стада.
Глупость - отрада.
Общественное мнение.
Это твоё всё имение?!...
Скупость. Эгоизм.
Откровенный кретинизм.
Зависть. Злость -
Твоя в горле "кость"?!...
Нервы. Психи.
"Тараканы" тихи.
Ярость. Месть.
Про твою ведь честь?!...
Гордыня. Высокомерие.
Гнусноть. Недоверие.
Слабость. Низость.
Души и разума близость ?!
Безразличие.
Показное приличие.
Трусость души.
Себя возвышать не спеши...
Много ли мелочей таких,
Много ли качеств плохих
Ты тащишь в себе? -
Решать ведь тебе!
Можеш сказать,что свят,
Но, к чему этой лжи обряд?!
Можеш сказать,что "плут",
но врать здесь и тут?!
Не суть - кто ты...
Не суть - где ты...
Решать лишь тебе:
Хранить ли эти "мелочи" в себе?!...
*****
Пока в обойме пули есть.
Пока не продал свою честь.
Пока холодный разум мой,
Встал с сердцем вместе в один строй...
Живу, и бед с моралью я незнаю,
И вам всего того желаю!
|
| |
| |
